Зразок роботи
ВИСНОВКИ
Поняття самочинного будівництва, зазначене в ч.1 ст. 376 ЦК України є головним легальним визначенням, яке містить такий перелік необхідних ознак, якого досить для однозначного тлумачення необхідних умов, якого досить для необхідного тлумачення необхідного класу речей: будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети; будівництво без належного дозволу на нього; будівництво без належним чином затвердженого проекту; будівництво з допущенням істотних порушень будівельних норм і правил. Виходячи з зазначених ознак, самочинне будівництво являє собою правопорушення, що полягає в порушенні норм земельного законодавства, що регулює надання земельної ділянки під будівництво, або містобудівних норм, що регулюють проектування й будівництво.
Правила самочинного будівництва розповсюджуються на випадки будівництва всіх видів будівель, споруд, а не лише житлового будівництва, тож будівництвом у даному випадку є як нове будівництво, так і реконструкція, реставрація або капітальний ремонт об’єктів нерухомості. Будівництво може розглядатися в динамічному (безпосередньо процес створення нового об’єкту нерухомості або його перетворення) та статичному (результат – нерухоме майно) аспектах. Отже, самочинне будівництво можна вважати елементом класу будівництва, тобто воно є будівництвом, яке вирізняється специфічними ознаками.
Самочинне будівництво не може вважатися нерухомим майном, доки не буде встановлене право на нього і не внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При визначенні нерухомості юридичний аспект переважає над фізичними властивостями речі. Сам факт наявності речі, її фізичного існування в природі не свідчить про те, що річ існує юридично, як об’єкт права, з яким можна укладати правочини та які можна звертати стягнення. Ст.376 ЦК вимагає від об’єкту наявності фізичних ознак нерухомості, щоб на те чи інше майно розповсюджувався правовий режим самочинного будівництва, тож навіть фундамент будівлі, закладений до моменту одержання дозволу на виконання будівельних робіт, кваліфікується як самочинне будівництво. Окрім того, що самочинним будівництвом можуть бути лише головні речі, які мають фізичні ознаки нерухомості, законом, як уже зазначалося, передбачено особливі ознаки, притаманні лише самочинному будівництву, кожної з яких достатньо для визнання його таким.
Найбільш розповсюдженими способами відчуження нерухомості, які передбачені цивільним законодавством України, є наступні: укладення договорів купівлі-продажу, дарування, довічного утримання, іпотеки та ін. Предметом відчуження майна може бути лише те майно, на яке особа, яка здійснює відчуження, має право власності чи майнові права. Особливістю об’єктів самочинного будівництва є їх особливий правовий режим, який залежить від моменту виникнення права власності на них, тобто моменту, коли сукупність будівельних матеріалів набуває статусу нерухомості. Отже, для легітимності правочинів, предметом яких є самочинно збудоване майно, фактично треба усунути умови, які його таким визначають.
Проблемним питанням залишається можливість звернення стягнення на самочинне будівництво. Зокрема, труднощі в зверненні стягнення можуть полягати в тому, що опис предмета іпотеки за іпотечним договором не відповідатиме інвентаризаційним даним реконструйованого об'єкта. У разі виявлення змін предмета іпотеки, які не зареєстровані, іпотекодавець повинен звертатися до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Іпотека поширюється на самовільно здійснену прибудову об'єкта нерухомого майна, переданого в іпотеку, про що свідчить судова практика. Порядок проведення робіт з поділу, виділення та розрахунку часток житлових будинків, будівель, споруд, іншого нерухомого майна, крім земельних ділянок, визначає Інструкція щодо проведення поділу, виділення та розрахунку часток об'єктів нерухомого майна, затверджена наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 18.06.2007 № 55, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2007 за № 774/14041. До завершення оформлення права власності на добудовану частина предмета іпотеки власник предмета іпотеки є власником матеріалів та обладнання, використаних в процесі реконструкції предмета іпотеки. Можна зробити висновок, що іпотекодержатель має право на звернення стягнення на предмет іпотеки з усіма його приладдям, а саме матеріалами й устаткуванням, використаними в процесі будівництва.
Отже, самочинне будівництво як об’єкт цивільного права має складний характер. Це пов’язано з різним юридичним статусом самочинно збудованого майна, яке має фізичні властивості нерухомості, але не може вважатися такою до моменту виникнення права власності на самовільно збудоване майно, що й визначатиме подальшу його долю як предмета правочинів.
