Зміст
А., маючи намір взяти участь у конференції у Німеччині, придбав
авіаквиток на рейс «Київ (Бориспіль) – Франкфурт на Майні; Франкфурт на
Майні – Київ (Бориспіль)». Прибувши до аеропорту «Бориспіль», він здав
багаж представникові авіакомпанії та отримав ідентифікаційну бирку.
А. прибув до Франкфурту на Майні у час, вказаний у квитку. Проте,
багажу свого не отримав. А. звернувся до представника авіакомпанії із
заявою про затримку багажу. Представник авіакомпанії запевнив А. у тому, що швидше за все, багаж був помилково відправлений у інше місце і
авіакомпанія виконає усі можливі дії щодо якнайшвидшого його розшуку та
передачі А.
В результаті А. отримав багаж на третій день з моменту прибуття до
Німеччини, після завершення конференції. Повернувшись до Києва, він звернувся із позовом до авіакомпанії про відшкодування збитків у формі упущеної вигоди у розмірі 12 000 грн. та моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., заподіяних порушенням договору перевезення.
Наявність збитків А. пояснював тим, що у багажі були книжки, які він мав намір продати під час конференції, вартістю 12 000 грн. Моральна шкода обґрунтовувалася душевними стражданнями, яких зазнав А. в результаті неможливості продати книжки. Позовні вимоги ґрунтувалися на ч. 3 ст. 10 та ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів».
Чи підлягають позовні вимоги задоволенню, якщо Україна та ФРН є
учасницями Монреальської конвенції?
В яких випадках відповідальність перевізника за знищення, втрату, пошкодження чи затримку багажу має необмежений характер за Монреальською конвенцією?
Чи може перевізник звільнитися від відповідальності за знищення, утрату, пошкодження чи затримку багажу на підставі положень Монреальської конвенції?
Магістр