Зразок роботи
Вступ
Серед різних форм і методів навчання у вищих навчальних закладах, які склалися історично і апробовані на протязі тривалого часу, лекція займає важливе місце. Широка популярність лекції обумовлена тим, що вона є важливою формою передачі інформації від викладача до студента. Дотримуючись певних принципів викладу лекції, викладач може акумулювати великий обсяг цікавої і сучасної наукової інформації і викласти її на вищому науково-методичному рівні. Лекція є однією з традиційних форм організації навчального процесу. Лекція у вищій школі розглядається і як організаційна форма навчання – «специфічний спосіб взаємодії викладача і слухачів, у рамках якого реалізується різноманітний зміст і різні методи навчання», і як метод навчання – «монологічний виклад навчального матеріалу в систематичній і послідовній формі, сконцентрований в основному навколо фундаментальних проблем науки».
Нові вимоги до рівня освіти і розвитку особистості призводять до необхідності впровадження новітніх методів та технологій навчання, які дозволяють організувати навчальний процес у відповідності до потреб суспільства. В сучасному світі високих технологій та інформації, коли з технічної сторони практично все можливо і доступно, компетентні, ініціативні і мотивовані працівники є найціннішими ресурсами суспільства. Саме це визначає інтерес суспільства до підготовки висококваліфікованих працівників, який призначений для задоволення закладів вищої освіти.
Метою дослідження є комплексне і ґрунтовне дослідження порядку проведення лекцій у вищій школі.
Відповідно до зазначеної мети, у роботі зроблено спробу розв’язати наступні завдання:
1) проаналізувати методику підготовки лекції;
2) проаналізувати методику проведення лекції.
1. Методика підготовки лекції
Успіх лекції на 90% залежить від того, наскільки вдало вона підготовлена. Підготовку до лекції можна умовно розділити на три етапи.
1. Попередня робота – перший етап – дослідницький процес. Лектор визначає проблему майбутнього виступу, її актуальність, практичну значимість теми, встановлює коло питань, вивчає джерела, які стануть основою змісту майбутньої лекції. З цією метою він відвідує консультації, лекції на аналогічні теми тощо. На цьому етапі лектор накопичує знання.
2. Розробка змісту майбутньої лекції. Підготовка теоретичної частини виступу, відбір фактів, їх аналіз та узагальнення, побудова логічної системи аргументації, складання плану – це другий етап підготовки лекції. Він завершується створенням «макета» майбутньої лекції – тексту. На цьому етапі лектор визначає обсяг відомостей, які він повідомить слухачам, але текст – це матеріал, необхідний лише для самого лектора.
3. Підготовка до лекції як до акту публічного виступу – третій етап роботи. Якщо на попередньому етапі лектор утворює продуману, композиційно оформлену, відредаговану «модель» майбутньої лекції, то на останньому він починає безпосередню підготовку до реалізації цієї «моделі» в процесі виступу перед слухачами [4, c. 96-99].
Підготовку до лекції розпочинають із вибору її теми. При цьому необхідно враховувати її актуальність, важливість, зв’язок із завданнями сьогодення. Обираючи тему, лектор має знати, які інтереси займають студентів на даний момент, у даній аудиторії, які інтереси окремих груп слухачів. Загалом, не лише при виборі теми лекції, а й у подальшій роботі над нею постійно слід думати про інтереси студентів. Вибираючи тему, необхідно визначити її межі, коло питань. Не слід намагатися охопити все. Це особливо важливо з тих тем, які допускають як широке, так і вужче висвітлення. Тема масової лекції не повинна бути занадто широкою: у відведенні для виступу півтори години складно з достатньою глибиною висвітлити широке коло питань. Тема не повинна бути і занадто вузькою, тому, що в такому разі вона не викличе інтересу в студентів і принесе мало користі. Обрана тема буде, мабуть, частиною якоїсь загальнішої проблеми, одним із її аспектів. Слід установити зв’язок: проблема – тема. З обраної проблеми, яка представлена на лекції, в лектора не може бути менше знань і досвіду, ніж у студентів. «Універсали», які беруться за будь-яку тему, добрих результатів зазвичай досягають рідко. Однак обсяг знань – це ще не все. Якщо лектор знає тему, але вона йому нецікава, навряд чи вдасться зацікавити нею і слухачів. Обравши тематику та з’ясувавши її обсяг, необхідно усвідомити сутність теми, продумати її основну ідею, яка може бути представлена у вигляді цільової установки – мети лекції. Мета – це основний конструктивний елемент лекції. Молодому викладачеві можна порекомендувати сформулювати мету лекції письмово у вигляді речення, дуже чітко та конкретно і в процесі підготовчої роботи постійно мати її перед собою. Дуже важливо вибрати назву лекції. Над цим також слід поміркувати. Правильно обрана і сформульована назва має допомогти і в уточненні теми, і у визначенні мети. Назва має бути лаконічною, конкретною, цікавою, відображати мету лекції. З’ясування суті лекції, встановлення її змісту можна виразити у вигляді схеми лекції. Схема – це методичний інструмент на час розробки теми, організаційний початок усієї підготовчої роботи. Вона містить викладення основних думок, показує, на які орієнтовні частини поділяється лекція, яка залежність і зв’язок її розділів. Практика показує, що не слід окреслювати широке коло питань. Складання схеми – необхідний етап у розробці теми: це крок прояву творчої ініціативи, те, що визначає власну лінію лектора в роботі.
