Ленінське вчення про державу і право та його послідовників (ID:1105895)

Вступ Перед виконанням даної контрольної роботи з історії вчень про державу і право, слід перш за все виявити об’єкт та мету дослідження. Об'єктом дослідження, є Ленінське вчення про державу і право та його послідовників. В свою чергу метою дослідження є повне і змістовне висвітлення питань даної теми, а саме біографічні відомості Леніна, формування Ленінізму, поняття держави та права за Леніним. Володимир Ілліч Ульянов (Ленін), народився в місті Симбірську, розташованому на березі Волги. Його батьки належали до передової російської різночинної інтелігенції. В сім’ї Ульяновихбуло восьмеро дітей (двоє з них померли зовсім маленькими). Володимир був четвертим. Він ріс жвавою, здоровою, життєрадісною дитиною. До сімнадцяти років Володя Ульянов навчався у Симбірській класичній гімназії, переходив з класу в клас, одержуючи перші нагороди. В 1886 році помер батько, в 1887 році був страчений брат Олександр. Все це тяжко вразило молодого Леніна і водночас зміцніли його революційні погляди. Гімназію Володимир закінчив з золотою медаллю, у 1887 році вступив до юридичного факультету Казанського університету. Незабаром на знак протесту проти встановлення поліцейського режиму в університеті подав заяву про звільнення з числа студентів. За розпорядженням Казанського губернатора був заарештований, ув’язнений і висланий в село Кукушкіно піднегласний нагляд поліції. Восени 1888 року В. І. Ленін повернувся до Казані, але в університет його не допустили. Він вступив до марксистського гуртка, ґрунтовно вивчає твори К. Маркса і Ф. Енгельса, зрозумівши зрозумів, що найбільш активною силою у боротьбі з царизмом є робітничий клас. У 1891 році він екстерном блискуче склав іспити в Петербурзькому університеті і отримав диплом першого ступеня. Протягом 1892–1893 рр. працював помічником присяжного повіреного і виступав у Самарському суді. Більшість його підзахисних становили селяни-бідняки та ремісники. В 1893 р. виїздить до Петербургу,встановлює зв’язки з марксистами ряду великих міст Росії, починаєстворення революційної пролетарської партії. У період революції 1905–1907 років у Росії Ленін розвинув ідею гегемонії пролетаріату в буржуазно-демократичній революції, розробив теорію переростання останньої в соціалістичну («Дві тактики соціал-демократії в демократичній революції» (1905). Під час світової війни Ленін висунув лозунг про переростання імперіалістичної війни у громадянську. В 1917 році приїхав до Петрограду, де у квітневих тезах проголосив курс на перемогу соціалістичної революції. Увечері 24 жовтня (6 листопада) він прибув до Смольного і очолив керівництво Жовтневим повстанням. На ІІ Всеросійському з’їзді Рад був обраний головою Ради Народних Комісарів. 1. Формування Ленінізму Ленінізм виник у кінці ХІХ — на початку ХХ століть, в період імперіалізму, коли суперечності капіталізму набули особливої гостроти в результаті нерівномірного економічного і політичного розвитку окремих капіталістичних країн. Об’єктивний розвиток свідчить, що саме в царській Росії на кінець 90-х років ХІХ ст., в особі робітничого класу, тісно зв’язаного з мільйонними масами селянства, визріла та реальна суспільна сила, котра здатна підготувати і здійснити соціалістичну революцію в одній з найбільших країн світу. Незважаючи на відносно швидкі темпи росту капіталізму в цілому царська Росія продовжувала сильно відставати в своєму економічному розвитку від інших капіталістичних країн. Переважна більшість населення займалася сільським господарством, в якому після реформи 1861 року продовжували панувати напівфеодальні відносини. Це призвело до крайньої відсталості сільського господарства, обездоленню та обезземеленню широких селянських мас. У Росії назрівала революція. Робітничий клас висувається на передові позиції боротьби. Не випадково, що саме Росія стала батьківщиною ленінізму. Спираючись на досвід робітничого класу країн Західної Європи, В. І. Ленін творчо розвинув марксистську теорію, збагатив її новими ідеями і положеннями. Він вважав, що для російських соціалістів необхідна самостійна розробка теорії Маркса, оскільки ця теорія дає лише загальні керівні положення, котрі застосовуються, зокрема, до Англії інакше, ніж до Франції, до Франції інакше, ніж до Німеччини, до Німеччини інакше, ніж до Росії. І російські марксисти спрямували свою діяльність на збирання і об’єднання радикально настроєних людей під прапором марксового соціалізму, надання йому організованого характеру. І з’їзд Російської соціал-демократичної партії в Мінську (1898) офіційно проголосив утворення загальноросійської марксистської партії. На ІІ з’їзді партії (1903) відбувся розкол в російській соціал-демократичній партії, що стояла на платформі марксизму. Утворилися дві різних течії. Одна стала революційною марксистською організацією робітничого класу Росії на ідейно-політичних і органі заційних принципах, які розробив В. І. Ленін. «Більшовизм існує, як течія політичної думки і як політична партія, з 1903 року», —писав В. І. Ленін. В особі Леніна російський і міжнародний пролета- ріат мали видатного теоретика і організатора, продовжувача справи і вчення Маркса і Енгельса, стратега соціалістичної революції.