Зразок роботи
Вступ
Будь-яке явище має свою історію і будь-яка діяльність людей неодмінно спирається на досвіди попередніх поколінь.
Для того, щоб написати дану контрольну роботу, потрібно перш за все виявити об’єкт та мету дослідження.
Об'єктом дослідження, є якобінська диктатура.
В свою чергу, метою дослідження є висвітлення поняття надзвичайного законодавства якобінської диктатури.
Повстання 31 травня — 2 червня 1793 р. і вигнання жирондистів із Конвенту були початком найвищого піднесення французької буржуазної революції — періоду революційної, демократичної диктатури якобінців.
До влади прийшли радикально налаштовані депутати - якобінці. Переконавши дрібних буржуа і санкюлотів у необхідності сильної влади для перемоги над зовнішніми ворогами і внутрішньою контрреволюцією, вони встановили диктатуру. Вищим законодавчим органом залишався Конвент. Виконавчу владу здійснював Комітет громадського порятунку, який спирався на Революційний трибунал.
Якобінці прийшли до влади в той час, коли обставини вимагали негайно вжити нових революційних заходів. Республіка була в небезпеці.. Частина жирондистів утекла в департаменти і підняла заколоти на півдні та заході країни. Був час, коли заколот охопив 60 із 83 департаментів, лише центр і північний схід Франції залишались вірними Конвентові. Зовні республіці загрожувала нова навала армій коаліції. Тим часом якобінці спочатку діяли нерішуче.
Зміцненню влади якобінців сприяло проголошення нової буржуазно-демократичної конституції і їхні наміри радикально розв'язати аграрне питання, що мало виразитись у повному й остаточному скасуванні феодальних повинностей.
Після повстання 31 травня — 2 червня якобінці прискорили вироблення нової конституції. 24 червня Конвент прийняв конституцію 1793 р., а також Декларацію прав людини і громадянина. Природними правами людини оголошувались рівність, свобода, безпека і власність. Конституція передбачала свободу слова і друку, загальну освіту, свободу відправи релігійних культів, право створення народних товариств, свободу приватного підприємництва, недоторканність приватної власності. Джерелом верховної влади оголошувалась воля народу. Проголошувалось право народу на повстання проти гноблення. Проте обмежувальне тлумачення права власності й принцип прогресивного Вони не хотіли крутих заходів щодо багатих власників і шукали можливостей домовитися з ними. Спеціально гарантувалася сплата державних боргів.
Конституція 1793 р. на весь світ проголосила основи буржуазної демократії — ідею верховенства народу й рівноправності людей. Франція оголошувалась єдиною і неподільною республікою. Слова «єдина й неподільна» означали необхідність централізації влади на противагу «федералізму» жирондистів, які боялися переважання Парижа з його революційними народними масами. Виборчі права надавались чоловікам, які досягли 21 року, незалежно від майнового стану їх. Членів законодавчого корпусу мали обирати простою більшістю голосів. Законодавчий корпус повинен був складатися з однієї палати. У його функції входило обрання членів Виконавчої ради з кандидатів, висунутих первинними департаментськими зборами, опрацювання законопроектів, видання законів. Найважливіші законопроекти належало передавати на затвердження первинним зборам. Укладення миру за рахунок відступлення якої-небудь частини території республіки не допускалося. Конституція не визнавала іноземного втручання у справи французького народу й проголошувала принцип невтручання у справи інших націй.
Однак при всій своїй прогресивності й революційності для свого часу конституція 1793 р. мала класово-обмежений буржуазний характер. Проголошені нею демократизм і рівноправність мали формальне значення. Демократичні права й свобода народу, не забезпечувались реальними гарантіями
Важливим завданням внутрішньої політики якобінської диктатури було вирішення продовольчого питання. Оскільки воно було нерозривно пов'язане з аграрними перетвореннями, то якобінський Конвент одразу зайнявся питаннями про землю і селян.
1.Закони якобінської диктатури
29 вересня 1793 р. було прийнято Закон «Про максимум». Відповідно до якого Національний Конвент декретує, що встановлювалися максимальні ціни на продукти і товари першої необхідності, а також максимальна заробітна платня, а в декреті від 21-22 лютого 1794 року, який доповнював цей закон, зазначалося, що за основу беруться ціни 1790 року, збільшені на одну третину. Дозволялися 5 % надбавки при гуртовій торгівлі і 10 % надбавки при роздрібній торгівлі. [1]
Стаття 1 говорить, що «предметами, що становлять, на думку Національного Конвенту, першу необхідність і для яких він вважає потрібним встановити максимум або найвищі ціни, є: свіже м'ясо, солонина, сало, масло, живі тварини, риба солона, вино, горілка, оцет, сир, пиво, дрова, вугілля»
Відповідно до статті 3, «максимальними цінами харчових продуктів і товарів першочергової необхідності будуть на всій території Республіки аж до 1 вересня наступного року ті ціни, які існували у 1790 р. з додаванням над те однієї третини їх частки».
Змістом статті 7 є те, що «усі ті особи, які продадуть або куплять товари вище максимуму, встановленого і опублікованого у кожному департаменті, сплачують в адміністративному порядку грошову пеню у подвійному розмірі вартості проданого предмета, яка йде на користь інформатора. Ці особи будуть внесені до списків підозрілих і будуть переслідуватись».
Стаття 8 цього закону вказує, що «максимум або найбільший розмір заробітної плати, жалування, поденної плати, з часу опублікування цього закону і до вересня наступного року скрізь встановлюється Генеральними Радами Комун у тих розмірах, які існували у 1790 році, з додаванням над те ще половини цієї ціни». [2]
Магістр