Зразок роботи
Вступ
Будь-яке явище має свою історію і будь-яка діяльність людей неодмінно спирається на досвід попередніх поколінь.
Перш за все, щоб перейти до висвітлення питань з теми даної контрольної роботи, потрібно виявити предмет, об’єкт, мету та завдання дослідження.
Предметом дослідження даної контрольної роботи, є власність.
Об'єктом дослідження контрольної роботи виступає право спільної власності.
Метою дослідження зазначеної контрольної роботи, є набуття навиків права спільної сумісної та спільної часткової власності для реалізації їх у майбутній юридичній професії.
Завданням контрольної роботи, є повне та змістовне висвітлення питань з теми: «Право спільної власності».
Право власності є одним з найактуальніших і найважливіших питань на сьогоднішній день в нашій державі.
До 20 червня 2007 року, питання власності регулювалося Законом України «Про власність» від 7 лютого 1991 року. Саме 20 червня 2007 року, документ втратив чинність на підставі прийняття чинного на сьогоднішній день Цивільного кодексу України.
Право власності – найважливіше речове право, з яким пов’язані всі інші речові права. Воно належить до природних прав людини і є абсолютним правом. Праву власності протистоїть невизначена кількість людей, і на всіх них покладено обов’язок не порушувати права власника.
Право власності розглядають в об’єктивному та суб’єктивному розумінні:
• в об’єктивному розумінні, право власності – це сукупність правових норм, які регулюють відносини щодо набуття, зміни і припинення суб’єктивного права власності.
• в суб’єктивному розумінні, право власності – це право особи на річ, яке вона реалізує за власним бажанням незалежно від волі інших осіб.
Зміст суб’єктивного права власності становлять: право володіння, право користування та право розпорядження.
Право володіння – це юридично-забезпечена можливість особи панувати над річчю.
Право користування – це юридично-забезпечена можливість особи отримувати з речі її корисні властивості.
Право розпорядження – це юридично-забезпечена можливість особи (власника) визначати юридичну і фактичну долю речі.
У статті 319 Цивільного кодексу України визначається, що власник володіє, користується та розпоряджається майном на власний розсуд.
Одним із різновидів права власності є право спільної власності.
Проблемам аналізу права спільної власності, присвячено ряд робіт вчених, серед яких потрібно виділити праці О.С. Мазура, М.І. Панченка та інших.
Інформаційною базою даної контрольної роботи є чинні законодавчі акти та інша література.
В структуру контрольної роботи входять: вступ, 3 розділи, висновки та 5 джерел літератури. В першому розділі розглянуто поняття спільної власності. Другий розділ присвячений висвітленню основних аспектів спільної сумісної власності, У третьому розділі розглянуто спільну часткову власність.
1.Поняття права спільної власності
Право спільної власності регулюється главою 26 чинного Цивільного кодексу України.
Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом.
Майно, що є у власності двох або більше осіб, належить їм на праві спільної власності (спільне майно) [2,92].
Коли право спільної власності здійснюють кілька осіб, таких осіб називають співвласниками.
Залежно від кількості суб'єктів право власності може бути одноособовим і багато-суб'єктним. Останній вид права власності має назву право спільної власності.
Право спільної власності — це право власності двох або більше осіб на один об’єкт [3,139].
Спільна власність виникає у разі, коли одне і те саме майно належить на праві власності кільком особам. Право спільної власності може виникнути з різних підстав, не заборонених законом (частина 3 стаття 355 Цивільного кодексу України), наприклад:
• унаслідок спадкування одного об’єкта кількома суб’єктами;
• набуття одного об’єкта кількома особами за цивільно-правовим правочином (купівля-продаж, дарування, міна тощо);
• унаслідок об’єднання майна для спільних цілей (договір про спільну діяльність);
• при приватизації державного майна членами сім’ї тощо.
Характерними ознаками спільної власності є:
1. єдність об’єкта
2. множинність суб’єкта [4, 32].
Перша ознака вказує на те, що право власності осіб розповсюджується на річ у цілому, а не на її окремі частини. Частки співвласників у майні реально не виділені. В іншому випадку існувала б не спільна власність на одну річ, а власність декількох осіб щодо окремих речей.
Магістр