Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність роботи. Розбудова України як правової незалежної держави, що орієнтується у своїй діяльності на високі світові стандарти забезпечення якості життя своїх громадян, неможлива без якнайшвидшого подолання нею низки негативних явищ, що загрожують головним соціальним цінностям. Зокрема, однією із загроз генофонду нації й національній безпеці України стало стрімке поширення в країні немедичного вживання психоактивних речовин, наркотизація населення. При цьому як хвороба та як незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і їх аналогів (далі – наркотиків) наркоманія перетворилася на одну з глобальних проблем сучасності.
Ефективний захист українського суспільства від цієї загрози вимагає комплексного поєднання загальних профілактичних заходів, метою яких є запобігання поширенню наркотиків (контролю за їх обігом, пропаганди здорового способу життя, підтримки на державному рівні позитивних суспільних цінностей), медико-соціальної допомоги особам, що мають залежність від їх вживання, а також юридичної відповідальності за порушення встановленого законом порядку обігу вказаних предметів. Тому сформульовані у ст. 305-327 Кримінального кодексу України (далі – КК) норми, що встановлюють кримінальну відповідальність за найбільш небезпечні форми поводження з психоактивними речовинами (наркотичними засобами, психотропними речовинами, їх аналогами, прекурсорами. одурманюючими засобами тощо) та передбачають підстави звільнення від неї за деякі «наркотичні» злочини (маються на увазі положення ч. 4 ст. 307, ч. 4 ст. 309, ч. 5 ст. 321, ч. 4 ст. 321-1 КК), обіймають важливе місце в комплексі вказаних заходів.
Як свідчать статистичні дані, в теперішній час найбільш розповсюдженим з числа заборонених кримінальним законом форм обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів є незаконні виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання вказаних предметів без мети збуту (ст. 309 ККУ). Так, у 2010 р. органами внутрішніх справ України було виявлено 30747 передбачених цією статтею злочинів (що становило 54 % від офіційно зареєстрованої наркозлочинності в країні та 6,14 % виявлених в цьому році злочинів). У 2011 р. таких злочинів було виявлено 28842, тобто 54,17 % від загальної кількості злочинів у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інших злочинів проти здоров'я населення й 5,59 % всієї зареєстрованої у вказаному році злочинності.
Для забезпечення кримінально-правової протидії злочинам у сфері обігу наркотиків у кримінальному законодавстві України передбачаються не лише заборонні, а й заохочувальні положення – спеціальні види звільнення від кримінальної відповідальності. Законодавець диференційовано ставиться до відповідальності особи за деякі форми незаконного поводження з психоактивними речовинами залежно від характеру посткримінальної поведінки суб’єкта злочину. Заохочення соціально позитивної поведінки й активності осіб, причетних до незаконного обігу наркотиків, сприяє підвищенню ефективності кримінально-правових засобів боротьби з такими злочинами.
Перший розділ присвячений поняттям та характеристиці наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а саме те, що дія наркотиків відома людям дуже давно. Наркотичні речовини беруть свій початок близько 10 тисяч років тому. Саме в цей час Геродот подорожуючи країнами Центрального Сходу описував дієвий вплив наркотиків на організм людини, який відбувається під час вдихання випарів та пиття напоїв.
Саме поняття «наркотик» бере свій початок з грецької мови, що в перекладі означає приголомшуючий . На сьогоднішній час наукою визначено, що наркотик – це субстанції природних чи штучних речовин, здатні викликати психічну і фізичну залежність, внаслідок заміщення однієї з речовин-учасників природного метаболізму. Впливаючи на нервові центри головного мозку, наркотик може створювати підняття настрою, чи надмірну сонливість, хворобливу, незвичайну веселість — ейфорію, а іноді й порушення свідомості. У патологічних випадках цей стан може бути цілком нереалістичним, викликати манію величі та невразливості. Ширшим терміном є «психотропні речовини», або «психотропні засоби» а також «прекурсор», який означає речовину природного або штучного походження, що може бути перетворена на п’янкий засіб, психотропну речовину або слугувати їх виробництву.
Представниками наркотичних речовин є такі як: канабіс, амфетамін, кокаїн, екстазі, ЛСД, мескалін, галюциногенні гриби, опіати, інгалянти, рогіпнол, кетамін та інші. Кожен з цих наркотиків здатен призводити до клінічних наслідків, а саме: викликати гостре отруєння, синдром залежності, психічні розлади в організмі, втрату пам’яті, марення. Варто додати, що в результаті багатьох досліджень та досвіду медичної практики, доведено що наркотична залежність – це важке, хронічне захворювання центральної нервової системи (ЦНС), що характеризується можливістю рецидиву хвороби навіть через значний проміжок часу утримання (ремісії). Найгіршою властивістю психотропних речовин є викликання залежності. Зазвичай виділяють два види залежності: психічну і фізичну. Головним симптомом залежності є цілковита або часткова втрата контролю над кількістю прийняття психотропних речовин і прояв бажання продовжувати приймати психотропні речовини незважаючи на будь які наслідки.
Підпункт першого розділу містить зарубіжний досвід запобігання незаконного вживання, виробництва чи виготовлення наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів, а саме: діяльність Євросоюзу щодо протидії незаконному обігу наркотичних речовин, яка ґрунтується на положеннях ст. 83 Договору про функціонування Європейського Союзу (ДФЄС).
Політика ЄС щодо наркотиків включає нові проблеми: посилення тенденції до використання поліречовин (у тому числі поєднання законних речовин – таких, як алкоголь та ліків, вживання яких потребує рецепта від лікаря, і незаконних речовин), виникнення і поширення нових психотропних речовин, динаміку незаконних ринків наркотиків, у тому числі зміну маршрутів незаконного обігу наркотиків, транскордонну організовану злочинність і використання нових комунікаційних технологій в якості спрощення розповсюдження заборонених наркотиків і нових психотропних речовин, а також запобігання незаконному перепродажу прекурсорів, та інших основних хімічних речовини, що використовуються під час незаконного виготовлення наркотиків.
В другому розділі йде мова про склад злочину передбаченого статтею 309 ККУ в порівнянні із складом злочину статті 307 ККУ. З цього випливає те, що склад будь-якого злочину та його правова характеристика в кримінальному праві посідає значне місце, так як правильна кваліфікація діяння в першу чергу дає відповідь на питання, а чи є діяння злочином чи ні. Діяння є суспільно небезпечним лише при наявності всіх необхідних об'єктивних і суб'єктивних умов кримінальної відповідальності, лише в тому разі воно може бути кваліфіковане як злочинне.
Третій розділ характеризує організаційні основи діяльності оперативних підрозділів правоохоронних органів України у попередженні виявленні та припиненні злочинів у сфері виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. З цього ми дізналися, що на сьогоднішній час наркобізнес поповнюється новими маловивченими наркотичними засобами і для їх визначення потрібно розробляти теоретичні положення і практичні рекомендації. Для виявлення наркозлочинів, оперативного спостереження потребують місця де злочинці незаконно купують наркотичні засоби для подальшого розповсюдження чи власного споживання, а також ми з’ясували, що основним оперативно-розшуковим методом виявлення злочинів у сфері обігу наркотичних засобів є встановлення конфіденційного співробітництва з громадянами на добровільних засадах.
Магістр