Інкорпорація та кодифікація адміністративного права (ID:1124975)

ВСТУП Актуальність теми. Питання систематизації нормативних актів для країн, що належать до романо-германської правової родини, завжди були та залишаються актуальними. Адже високий рівень упорядкування законодавства в цілому та наявність значної кількості кодифікованих актів зокрема учені вважають однією з основних ознак цієї родини. В кожній країні питання систематизації вирішуються або централізовано для всього законодавства, або за галузевим підходом, як це має місце в Україні. Однією з галузей, де систематизація залишається актуальною, незважаючи на наявність кількох кодифікованих актів, є адміністративне право. Стан наукового дослідження. Проблеми, що стосуються систематизації різних інститутів галузі адміністративного законодавства України, досліджували такі вчені: І. О. Федоров, Д. С. Астахов, Т. О. Коломоєць, Н. М. Мироненко, Г. О. Мурашин, О. Г. Мурашин, Є. В. Назаренко, Метою даної курсової роботи є дослідження інкорпорації та кодифікації адміністративного права. Для досягнення мети в даній роботі вирішуються наступні завдання: - визначити систематизацію норм адміністративного права; - розглянути основні форми систематизації адміністративного права; - дослідити інкорпорацію як спосіб систематизації адміністративного права; - охарактеризувати етапи та досвід кодифікації адміністративного законодавства на теренах України; - проаналізувати сучасний стан кодифікації адміністративного законодавства в Україні. Об'єктом дослідження є систематизація норм адміністративного права. Предметом дослідження є інкорпорація та кодифікація адміністративного права. 5 Методи дослідження. Під час написання роботи було застосовано загальнонаукові (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію) та спеціально наукові (порівняльно-історичний, ретроспективний) методи. Структура курсової роботи визначена метою та завданнями дослідження і містить вступ, два розділи, які розділені на п’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА ФОРМ СИСТЕМАТИЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА 1.1. Систематизація норм адміністративного права Наразі адміністративне законодавство України зазнає системних змін і доповнень. Варто зазначити, що адміністративне законодавство дуже швидко «реагує» на зміни в суспільному житті. Здавалося б, що спершу змін і доповнень має зазнати конституційне законодавство – адже саме Конституція є джерелом права, що має найвищу юридичну силу. І тільки після цього у відповідність до Основного Закону приводяться нормативно-правові акти інших галузей. Однак криза парламентаризму, властива більшості країн сучасного світу, була викликана також украй повільним перебігом законодавчого процесу, внаслідок чого парламенти не встигали задовольняти потреби соціуму в сучасній регламентації суспільних відносин. Відповідні нормотворчі повноваження отримали глави держав, уряди. Процеси глобалізації в сучасному світі прискорюються, а тому і на Україну впливають ці тенденції. Зокрема, збільшується кількість підзаконних актів, багато з яких містять норми адміністративного права [1, с. 163]. Аналізуючи сучасний стан адміністративного законодавства України, варто зазначити, що на нього впливає не тільки глобалізація, а і європейська інтеграція. Починаючи з кінця 2014 р., в Україні посилились євроінтеграційні процеси, і це не могло не вплинути на адміністративне законодавство. По-перше, протягом останніх двох років було внесено зміни та доповнення до Конституції як із питань різновиду республіканської форми правління, що застосовується в Україні, так і з питань судоустрою та статусу суддів. Планується зміна та доповнення Основного Закону і в частині децентралізації влади. Кожні з цих змін та доповнень мали та матимуть вплив на відповідні норми адміністративного права. При цьому навряд чи можна буде обмежитись тільки внесенням змін – часто вони потребують і доповнень, 7 і прийняття нових актів. Усе це ускладнює систему адміністративного законодавства та актуалізує питання його систематизації. По-друге, в останні роки значно інтенсивнішими стали процеси європейської інтеграції, що передбачає тісну взаємодію з Європейським Союзом (далі – ЄС) і його органами з метою вступу до нього. Обов’язковою умовою європейської інтеграції є гармонізація національного законодавства із законодавством ЄС. Варто зауважити, що на сучасному етапі свого розвитку більшість учених не розглядає право ЄС як міжнародне. Посилення централізації наближає Союзу від міжнародної організації до державного утворення. Відповідних змін зазнає і право – у 1970-ті рр. в ЄС воно мало всі ознаки міжнародного права, а зараз наближається до національних правових систем. Також у межах права ЄС формуються галузі. Інколи визначення в ньому тієї чи іншої галузі, притаманній національному праву, викликає суперечки вчених – наприклад, коли йдеться про галузь конституційного права. Але наявність галузі адміністративного права не викликає зауважень. Існує єдиний адміністративний простір, органи публічної адміністрації країнчленів ЄС взаємодіють як між собою, так і з адміністрацією ЄС, сформувались і принципи адміністративного права Союзу. Необхідність гармонізації адміністративного законодавства України з відповідним законодавством ЄС також вимагає як системного перегляду чинних нормативно-правових актів, так і прийняття нових. І цей процес має супроводжуватись упорядкуванням адміністративного законодавства України [2, с. 331]. Це тільки два аргументи на користь того, що сьогодні важливість систематизації адміністративного законодавства України невпинно зростає. Для того, щоб систематизаційні процеси були ефективними та швидкими, необхідно сформулювати для них належне теоретичне підґрунтя. В основі таких процесів мають бути напрацювання фахівців із теорії держави та права у цій сфері. І почати необхідно з формулювання поняття «систематизація адміністративного законодавства», адже в літературі з адміністративного права воно досі не визначене. 8 З одного боку, в теорії права питання систематизації законодавства є відносно розробленими. Відповідно, сформульовано поняття «систематизація законодавства», виявлено її сутність, ознаки, функції та принципи. Застосувати це загальне визначення до галузі адміністративного законодавства України цілком можливо [3, с. 18]. Така традиція існувала за часів перебування України у складі СРСР, її було сприйнято і після проголошення незалежності. З іншого боку, адміністративне законодавство України наразі трансформується під впливом як внутрішніх, так і зовнішніх факторів. До вже значного числа нормативних актів – джерел адміністративного права України – постійно додаються нові. Розробляючи ці нові акти, важливо уникати дублювання норм, запобігати протиріччям між «новими» та «старими» нормами адміністративного права. Сприяти цьому може систематизація адміністративного законодавства, що стане важливою також у разі необхідності ознайомлення широкого кола осіб (особливо фізичних) з новелами адміністративного права. Варто пам’ятати, що сьогодні адміністративне законодавство України майже не кодифіковано, тому відшукати необхідні норми, правила поведінки інколи дуже важко [4, с. 82]. З огляду на важливість наведених вище аргументів можна дійти висновку, що спроби визначення поняття «систематизація адміністративного законодавства», аналіз його ознак та сутності, виявлення функцій, розгляд різновидів, по-перше, утворять належне нормативне підґрунтя для суб’єктів нормотворчості у разі необхідності систематизувати адміністративне законодавство України [5, с. 36]. По-друге, вони привернуть увагу суб’єктів нормотворчості до нагальної необхідності систематизації адміністративного законодавства. По-третє, відповідні розробки сприятимуть підвищенню уваги фахівців з адміністративного права до проблематики систематизації адміністративного законодавства України [6, с. 228]. Як зазначалось вище, наразі в українській юридичній літературі не існує визначення поняття «систематизація адміністративного законодавства». Тому 9 для його формулювання доцільно звернутись до напрацювань теоретиків права. Так, О. Ф. Скакун установила: «систематизація нормативно-правових актів – офіційна діяльність, спрямована на впорядкування та вдосконалення законодавчих і підзаконних актів, приведення їх до єдиної внутрішньої погодженої системи» [7, с. 384]. До цього визначення варто сформулювати кілька зауважень. По-перше, науковець пише про «вдосконалення законодавчих і підзаконних актів». Варто зазначити, що з метою скорочення визначення, надання йому лаконічності можна вести мову про «вдосконалення нормативних актів». Це також позитивно вплине на сприйняття визначення. По-друге, О. Ф. Скакун уважає систематизацію офіційною діяльністю. Із цим важко погодитись, якщо брати до уваги такі види систематизації, як облік та інкорпорація, що можуть бути як офіційними, так і неофіційними. Більше того – практика вказує на те, що неофіційний облік і неофіційна інкорпорація нормативних актів більш поширені, ніж офіційні облік та інкорпорація відповідно. Отже, згадку про офіційний характер систематизаційної діяльності доцільно виключити з визначення як систематизації законодавства в цілому, так і адміністративного законодавства зокрема. По-третє, авторка пише, що систематизація нормативних актів передбачає «приведення їх до єдиної внутрішньої погодженої системи». Однак значення слова «система» передбачає як внутрішню єдність, так і наявність зв’язків між її елементами, тобто їх внутрішню погодженість. У зв’язку з цим можна спростити запропоноване визначення поняття «систематизація нормативно-правових актів» за рахунок того, що вести мову про «приведення їх до єдиної системи». Наприкінці аналізу формулювання, наданого О. Ф. Скакун, варто зауважити, що було б доцільно уникати застосування спільнокореневих слів у визначенні (зокрема, характеризуючи поняття «систематизація нормативноправових актів», небажано застосовувати слова «система» та «акт»). 10 З огляду на висловлені вище зауваження доцільно, визначаючи поняття «систематизація адміністративного законодавства», виходити з того, що сама дефініція має бути вельми стислою. Зразок такого підходу до формулювання систематизації законодавства знаходимо в підручнику з теорії держави та права видавництва «Одіссей» 2007 р., а саме: «систематизація законодавства – це діяльність, спрямована на впорядкування нормативних актів, приведення їх до певної системи» [8, с. 192].