Види публічного адміністрування (ID:1124976)

ВСТУП Актуальність теми. Сучасний етап розвитку науки адміністративного права характеризується пошуком нових інструментів, форм та методів діяльності публічної адміністрації, її взаємодії з інститутами громадянського суспільства. Пожвавлення ролі останніх у прийнятті державницьких управлінських рішень, колегіальність як основа діяльності органів місцевого самоврядування та окремих новостворених органів виконавчої влади, впровадження нових стандартів врядування, в тому числі посилення ролі електронного врядування, зумовлюють виникнення нових видів правових форм публічного адміністрування, визнання, осмислення та розробка яких є одним із пріоритетних завдань наукових досліджень. Стан наукового дослідження. Доктрина адміністративного права визнає існування чотирьох видів правових форм публічного адміністрування: нормативні акти управління, індивідуальні акти управління, адміністративні договори, юридично значимі дії. Такий підхід відображений у працях В. Б. Аверянова, В. В. Коваленка, О. В. Кузьменко, В. К. Колпакова, Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, Т. О. Коломоєць. Метою написання курсової роботи є дослідження видів публічного адміністрування. Для досягнення вказаної мети було поставлено ряд завдань: - визначити поняття публічного адміністрування та управління; - проаналізувати предмет, функції та принципи публічного адміністрування; - охарактеризувати публічне адміністрування в Україні; - дати теоретико-правову характеристику видів публічного адміністрування; - з'ясувати особливості правових форм публічного адміністрування. Об'єктом дослідження є публічне адміністрування. Предметом дослідження є види публічного адміністрування. 5 Методи дослідження. Під час написання роботи було застосовано загальнонаукові (аналіз, синтез, індукцію, дедукцію) та спеціально наукові (порівняльно-історичний, ретроспективний) методи. Структура роботи. Курсова робота складається із вступу, двох розділів, які розділені на п’ять підрозділів, висновків та списку використаних джерел. 6 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПУБЛІЧНОГО АДМІНІСТРУВАННЯ 1.1. Поняття публічного адміністрування та управління Поняття "публічне адміністрування" в останні роки набуло широкого розповсюдження та передбачає надання адміністративних послуг європейського рівня шляхом впровадження у практику діяльності принципів демократичного управління. Вперше поняття "публічне адміністрування" і "публічне управління" в 1887 р. ввів майбутній 28-й президент США Вудро Вільсон під назвою "Вивчення адміністрації" ("The Study of Administration"), за допомогою якого було сформовано окремий науковий та освітній напрямок, який отримав свій подальший розвиток. У цій роботі Вудро Вільсон писав: "Мета адміністративної науки полягає в тому, щоб визначити, по-перше, у чому полягає діяльність уряду, а по-друге, як він повинен здійснювати цю діяльність ефективно і з найменшими фінансовими та енергетичними витратами" [1, с. 220]. Термін публічне управління (англ. public management) вперше використовує англійський державний службовець Десмонд Кілінг у 1972 р.: Публічне управління – це пошук у найкращий спосіб використання ресурсів задля досягнення пріоритетних цілей державної політики. На сучасному етапі розвитку науки управління державою, перш за все, оформляються дві взаємозалежні дисципліни: - вивчення публічної адміністрації (public administration), тобто сукупності органів публічного управління, норм, що регулюють їх діяльність, та практики її здійснення; - вивчення публічних політик або публічного управління (public policy), тобто управлінських процесів від моменту виникнення проблеми до отримання результату управлінського впливу [2, с. 447]. 7 Спочатку обидві дисципліни носять переважно прикладний (а значить, обмежений національним досвідом) характер, лише пізніше обростаючи – за потребою – солідним шаром теоретичних досліджень. Серед провідних дисциплін публічно-управлінського циклу з'являються такі як теорія (державних) організацій, теорія прийняття рішень, спеціальні дисципліни, пов'язані з управлінською діяльністю в окремих сферах і т. д. Науковці продовжують сперечатись яке із понять ширше, проте зазвичай до ширшої категорії відносять управління, а адміністрування у публічному адмініструванні розглядають як функціональну ланку. Розглядаючи управління і адміністрування у контексті категорії "публічність" виокремлюють мовну специфіку, коли Public administration перекладають як державне управління, ототожнюючи ці поняття, що відповідає європейському підходу до визначення. У той час як у США розрізняли поняття державного і публічного управління, інколи виділяючи в окрему категорію "публічне адміністрування", що відповідає американському підходу. Встановлюючи співвідношення базових понять відповідно до аналізу їх сутності варто зазначити, що категорія "публічне" є більш широким за "державне", і ототожнюється у спеціальній літературі з такими словами як державний, суспільний, народний, загальнонародний, загальнодоступний, комунальний, відкритий, гласний тощо, разом з тим як поняття "адміністрування" значно вужче ніж "управління" [3, с. 43]. Для того щоб якнайкраще розкрити зміст поняття публічне управління, звернемося до етимології слів публічний та управління. Поняття публічний походить від латинського слова publicus – суспільний, народний. Словник іншомовних слів визначає поняття публічний як відкритий, гласний, суспільний. Новий тлумачний словник української мови подає кілька значень слова публічний: 1. Який відбувається в присутності публіки, людей; прилюдний, привселюдний, гласний, відкритий. 2. Призначений для широкого відвідування, користування; громадський, загальний, загальнодоступний. 8 Публічне управління – це організуючий і регулюючий вплив держави на суспільну життєдіяльність людей з метою її впорядкування, збереження, спираючись на владну силу, яку обмежує дієвий суспільний контроль. Публічне адміністрування – регламентована законами та іншими нормативно-правовими актами діяльність суб’єктів публічного адміністрування, спрямована на здійснення законів та інших нормативноправових актів шляхом прийняття адміністративних рішень, надання встановлених законами адміністративних послуг. Адміністрування - це прерогатива виконавчих органів влади або чиновника (державний службовець). Публічне адміністрування – це цілеспрямована взаємодія публічних адміністрацій з юридичними і фізичними особами з приводу забезпечення реалізації законів та виконання основних функцій: орієнтуючого планування, яке визначає бажані напрями розвитку, створення правових, економічних та інших умов для реалізації інтересів учасників взаємодії, розподілу праці, кооперування та координування діяльності, а також моніторинг результатів [4, с. 225]. Згідно з глосарієм ООН термін «public administration» має багато значень. За даними Програми розвитку ООН (UNDP) це поняття має два тісно пов’язаних значення. У першому випадку цей концепт розуміється як цілісний механізм реалізації влади (політика, правила, процедури, системи, організаційні структури, персонал тощо), який фінансується за рахунок державного бюджету і відповідає за управління та координацію роботи виконавчої гілки влади та її взаємодію з іншими зацікавленими сторонами в державі, суспільстві та зовнішньому середовищі. У даному випадку public administration можна асоціювати з державним управлінням у широкому смислі, принаймні з таким розумінням, де основою діяльності держави (органів державної влади), визнається не лише створення умов для найповнішої реалізації функцій держави, але й «Основних прав і свобод громадян, узгодження різноманітних груп інтересів у суспільстві та між 9 державою і суспільством, забезпечення суспільного розвитку відповідними ресурсами». У другому значенні public administration розуміється як управління та реалізація різних урядових заходів, що пов’язані з виконанням законів, постанов та рішень уряду та управління, що пов’язане з наданням публічних послуг, тобто йдеться про виконавчо-розпорядчу діяльність органів виконавчої влади, а також інших органів (наприклад, виконавчих органів місцевого самоврядування), у частині реалізації ними виконавчо-розпорядчих функцій [5, с. 331]. Остання дефініція часто асоціюється в українській фаховій літературі, або з державним управлінням, у вузькому його розумінні, як процесом здійснення виконавчої влади, який зумовлений головним її призначенням, а саме виконанням законів та інших правових актів державних органів, або з таким терміном, як «публічне адміністрування», що є буквальним перекладом public administration». Публічне адміністрування охоплює безліч інститутів сучасного суспільства та знаходиться в призмі трьох глобальних підходів [6, с. 81]: 1. Ринково-ліберальний – сформульований в концептуальних моделях нового менеджменту, оновленого управління і спирається на ринкову модель "байдужу до політики", у якій громадянин постає в образі споживача; 2. Ліберально-коммунітаристський – розвивається в концепції "політичних мереж" і спирається на розвиток структурних взаємин (договірних) між політичними інститутами держави та суспільства, визнає рівність громадян; 3. Підхід демократичного громадянства – спирається на особливе "сприйнятливе" адміністрування, яке покликане служити громадянину. У межах кожного підходу формується сфера міждисциплінарної взаємодії. Зростає значення публічного адміністрування, що покликане забезпечити соціальний добробут і підвищити ефективність державного управління. 10 Прийнято вважати, що еволюція підходів до розуміння публічного адміністрування починається з ХІ ст., коли з'являється самостійне поняття "публічний службовець" [7, с. 48]. У процесі еволюціонування публічного адміністрування сформувалось три основні моделі: "Old Public Management" – класична бюрократична форма організації за М. Вебером, "New Public Management" – сукупність адміністративно-політичних стратегій реформування, в основу якої покладено переважно тлумачення адміністративної діяльності крізь призму приватної економіки (походить від теорії суспільного вибору (Public Choice) і менеджералізму) та "Good Governance" – найвищий розвиток соціальноекономічної системи характеризує соціально орієнтоване управління та визначає управління на розвинених демократичних засадах.