Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми: Україна є аграрною державою. Аграрний сектор є
надзвичайно важливим для економіки та продовольчої безпеки країни.Томy
вiдродження укрaїнського села і селянства є одним з найважливіших завдань
нашої молодої незалежної держави. Після реформування аграрних відносин в
Україні виникли нові форми господарювання, однією з них є фермерське
господарство. Фермерські господарства виникли як наслідок пошуку нових
господарських структур, здатних гарантувати продовольчу безпеку країни та
стабілізувати стан аграрної економіки.
Основою роботи стали праці у галузі аграрного і земельного права, таких
вчених-юристів як О. В. Гафурова, В. М. Єрмоленко, В. П. Жушман, А.М.
Статівка, В. Ю. Уркевич, А. Г. Барабаш, Г. С. Корнієнко, Н. О. Петрова, М. С.
Долинська.
Мета і завдання роботи. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб
визначити особливості правового становища фермерських господарств в
Україні.
Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання таких
завдань:
– розкрити сутність поняття "фермерське господарство» у системі
аграрних суб’єктів;
– надати загальну характеристику фермерським господарствам як
суб’єктам господарювання.
– визначити механізм створення і припинення фермерських
господарств;
– розкрити особливості державної підтримки фермерських
господарств в Україні;
Предмет курсової роботи – правове становища фермерських
господарств.
4
Методи курсової роботи. Відповідно до визначеної мети та завдань при
дослідженні правового становища фермерських господарств використовувалися
спеціально- юридичні методи наукового пізнання. Так, формально-юридичний
метод застосовувався при аналізі норм права механізму правового регулювання
створення і припинення фермерських господарств. Метод порівняльного
правознавства надав змогу проаналізувати європейський досвід правового
становища фермерських господарств. Історико-правовий метод дозволив
дослідити розвиток аграрного законодавства в зазначеній сфері.
Структура роботи: Робота складається з трьох розділів, що містять
п’ять підрозділів. У першому розділі розглядається загальна характеристика
правового становища фермерських господарств. У другому розділі –
особливості земельний і майнових правовідносин у фермерському
господарстві. У третьому розділі йдеться про державну підтримку фермерських
господарств. В кінці роботи зроблені висновки, та вказаний список
використаної літератури.
В загальному курсова робота складається з сорока чотирьох сторінок.
5
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО
СТАНОВИЩА ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ
1.1. Поняття фермерського господарства та його правові
ознаки.
Після реформування аграрних відносин в Україні та здійснення ринкових
економічних перетворень, а саме ліквідації монопольного існування таких
суб'єктів, які уособлювали лише крупні суспільні форми господарювання на
землях сільськогосподарського призначення (колгоспів та радгоспів), виникли
нові форми господарювання, однією з них є фермерське господарство.
Відповідно до Закону України “Про фермерське господарство”
фермерське господарство(далі – ФГ) є формою підприємницької діяльності
громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти
товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та
реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм
для ведення фермерського господарства [29].
Під терміном «фермерське господарство» у зарубіжній науковій
літературі розуміються різні за своєю організаційною формою суб’єкти
аграрного господарювання. Так, у США фермерський бізнес за формами
проведення бізнесових операцій може здійснюватися: а) індивідуально
фермером-власником сімейної ферми (він домінує в рослинництві); б)
товариством фермерських партнерів; в) корпораціями, які фінансуються
фермерами-акціонерами (здебільшого, у тваринництві); г) фермерськими
кооперативами. Хоч індивідуальний бізнес, який здійснюють сімейні ферми,
продовжує домінувати, проте конкретні умови розвитку сільського
господарства спричиняють також і розвиток фермерського партнерства різних
видів. Часто це є формою виживання і уникнення банкрутства. Як стверджувала
Л.В. Логуш наприкінці минулого століття, «Зведений Акт про Компанії»
6
(United Companies Act), на відміну від Закону України «Про господарські
товариства», встановлює прості умови їх створення, цілком доступні для
кожного фермера [21, с. 232].
Більшість фермерських господарств у країнах ЄС є господарствами
сімейного типу. Також у країнах ЄС функціонують несімейні партнерства,
проте такі партнерські відносини там детально законодавчо врегульовані.
Наприклад, у Великобританії є спеціальне законодавство, яке регулює
партнерські відносини у сільському господарстві. Крім того, партнерство
оформляється спеціальним договором, у якому визначається, як повинні бути
підготовлені рахунки, чи слід віддавати землю у спільну власність чи у
власність одного із партнерів, чи буде у партнерів право використовувати
землю після смерті її власника (маються на увазі відносини оренди) тощо.
Оскільки фермерське господарство є одним із видів аграрного
виробництва, а аграрне виробництво завжди має ризиковий характер,
особливого значення набуває підтримка фермерських господарств. Відповідно
до ст. 4 Регламенту Європейського Союзу Європейського Парламенту й Ради
Європи від 17.12.2013 р. № 1307/2013 щодо встановлення правил для прямих
виплат фермерам згідно зі схемами підтримки як складника спільної аграрної
політики та скасування Регламенту Ради № 637/2008 і Регламенту Ради №
73/2009, фермером є фізична чи юридична особа або група фізичних чи
юридичних осіб, незалежно від правового становища, наданого такій групі і її
членам за національним правом, які здійснюють сільськогосподарську
діяльність. Як бачимо, з точки зору законодавства ЄС, форми ведення
фермерського господарства також можуть бути різними [4, с. 123].
Проаналізувавши положення Закону України «Про фермерське
господарство», можна зробити висновок, що існують чотири форми ФГ.
Першою з них є створення фермерського господарства одним громадянином
України, без статусу юридичної особи і для її створення необхідна реєстрація
громадянина як суб’єкта підприємницької діяльності. Друга форма – це сімейне
фермерське господарство, яке може бути створене декількома громадянами
7
України, які є членами однієї сім’ї, без статусу юридичної особи. В сімейному
фермерському господарстві (далі-СФГ) використовується лише праця членів
однієї сім’ї. Щоб сворити цю форму фермерського господарства необхідно
зареєструвати громадянина як суб’єкта підприємницької діяльності . Третя – це
фермерське господарство, створене одним громадянином України і
зареєстроване як юридична особа. Четверта форма – ФГ зареєстроване як
юридична особа, але на відміну від попередньої форми, створене кількома
громадянами України.
Н. Багай констатує, що у разі створення фермерського господарства без
статусу юридичної особи, доцільно було б відмовитись від терміна “фермерське
господарство”, а використовувати термін “фермер” та законодавчо визначити
особливості його правового статусу [3, с. 20]. Частково погоджуючись з
думкою автора, зауважуємо, що термін “фермер” варто використовувати лише
у випадку ведення такого господарства одноосібно фермером.
До ознак фермерського господарства можна віднести наступні:
це форма аграрного підприємства, яка здійснюється за власним
бажанням громадян, тобто за самостійною ініціативою, на власний ризик,
систематично, що дає можливість одержувати доходи;
фермерське господарство підлягає державній реєстрації як фізична
особа – підприємець, або може мати статус юридичної особи;
право на створення фермерського господарства має тільки
дієздатний громадянин України, ця діяльність здійснюється тільки
громадянином України, який досяг 18-річного віку;
трудові відносини у фермерських господарствах виникають як на
основі членства, так і на засадах трудової участі найманих працівників (на
підставі трудового договору, контракту);
для членів фермерського господарства їх особиста праця повинна
бути головною для них суспільно корисною формою праці;
8
– головою фермерського господарства є його засновник або інша
визначена в Статуті особа [1, с. 105-106].
Однак слід звернути увагу на некоректність нормативного припису,
згідно з яким «… фермерське господарство підлягає державній реєстрації як …
фізична особа – підприємець». Адже у наведеному реченні йдеться про двох
самостійних суб’єктів права – фермерське господарство та фізичну особу-
підприємця, а звідси цілком зрозуміло, що фермерське господарство не може
реєструватися як фізична особа. Зважаючи на це, краще було б зазначити,
приміром, що фермерське господарство, яке не має статусу юридичної особи,
вступає у відносини з контрагентами через відповідну фізичну особу –
підприємця [33, с. 70].
Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для
юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи -
договору (декларації) про створення фермерського господарства). В
установчому документі зазначаються найменування господарства, його
місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування
майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними
рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення,
що не суперечать законодавству України [29].