КУРСОВА РОБОТА з дисципліни «Аграрне право» на тему: «Правове становище фермерських господарств в Україні» (ID:1125487)

ВСТУП Актуальність теми: Україна є аграрною державою. Аграрний сектор є надзвичайно важливим для економіки та продовольчої безпеки країни.Томy вiдродження укрaїнського села і селянства є одним з найважливіших завдань нашої молодої незалежної держави. Після реформування аграрних відносин в Україні виникли нові форми господарювання, однією з них є фермерське господарство. Фермерські господарства виникли як наслідок пошуку нових господарських структур, здатних гарантувати продовольчу безпеку країни та стабілізувати стан аграрної економіки. Основою роботи стали праці у галузі аграрного і земельного права, таких вчених-юристів як О. В. Гафурова, В. М. Єрмоленко, В. П. Жушман, А.М. Статівка, В. Ю. Уркевич, А. Г. Барабаш, Г. С. Корнієнко, Н. О. Петрова, М. С. Долинська. Мета і завдання роботи. Мета курсової роботи полягає в тому, щоб визначити особливості правового становища фермерських господарств в Україні. Зазначена мета дослідження зумовила постановку та розв’язання таких завдань: – розкрити сутність поняття "фермерське господарство» у системі аграрних суб’єктів; – надати загальну характеристику фермерським господарствам як суб’єктам господарювання. – визначити механізм створення і припинення фермерських господарств; – розкрити особливості державної підтримки фермерських господарств в Україні; Предмет курсової роботи – правове становища фермерських господарств. 4 Методи курсової роботи. Відповідно до визначеної мети та завдань при дослідженні правового становища фермерських господарств використовувалися спеціально- юридичні методи наукового пізнання. Так, формально-юридичний метод застосовувався при аналізі норм права механізму правового регулювання створення і припинення фермерських господарств. Метод порівняльного правознавства надав змогу проаналізувати європейський досвід правового становища фермерських господарств. Історико-правовий метод дозволив дослідити розвиток аграрного законодавства в зазначеній сфері. Структура роботи: Робота складається з трьох розділів, що містять п’ять підрозділів. У першому розділі розглядається загальна характеристика правового становища фермерських господарств. У другому розділі – особливості земельний і майнових правовідносин у фермерському господарстві. У третьому розділі йдеться про державну підтримку фермерських господарств. В кінці роботи зроблені висновки, та вказаний список використаної літератури. В загальному курсова робота складається з сорока чотирьох сторінок. 5 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРАВОВОГО СТАНОВИЩА ФЕРМЕРСЬКИХ ГОСПОДАРСТВ 1.1. Поняття фермерського господарства та його правові ознаки. Після реформування аграрних відносин в Україні та здійснення ринкових економічних перетворень, а саме ліквідації монопольного існування таких суб'єктів, які уособлювали лише крупні суспільні форми господарювання на землях сільськогосподарського призначення (колгоспів та радгоспів), виникли нові форми господарювання, однією з них є фермерське господарство. Відповідно до Закону України “Про фермерське господарство” фермерське господарство(далі – ФГ) є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства [29]. Під терміном «фермерське господарство» у зарубіжній науковій літературі розуміються різні за своєю організаційною формою суб’єкти аграрного господарювання. Так, у США фермерський бізнес за формами проведення бізнесових операцій може здійснюватися: а) індивідуально фермером-власником сімейної ферми (він домінує в рослинництві); б) товариством фермерських партнерів; в) корпораціями, які фінансуються фермерами-акціонерами (здебільшого, у тваринництві); г) фермерськими кооперативами. Хоч індивідуальний бізнес, який здійснюють сімейні ферми, продовжує домінувати, проте конкретні умови розвитку сільського господарства спричиняють також і розвиток фермерського партнерства різних видів. Часто це є формою виживання і уникнення банкрутства. Як стверджувала Л.В. Логуш наприкінці минулого століття, «Зведений Акт про Компанії» 6 (United Companies Act), на відміну від Закону України «Про господарські товариства», встановлює прості умови їх створення, цілком доступні для кожного фермера [21, с. 232]. Більшість фермерських господарств у країнах ЄС є господарствами сімейного типу. Також у країнах ЄС функціонують несімейні партнерства, проте такі партнерські відносини там детально законодавчо врегульовані. Наприклад, у Великобританії є спеціальне законодавство, яке регулює партнерські відносини у сільському господарстві. Крім того, партнерство оформляється спеціальним договором, у якому визначається, як повинні бути підготовлені рахунки, чи слід віддавати землю у спільну власність чи у власність одного із партнерів, чи буде у партнерів право використовувати землю після смерті її власника (маються на увазі відносини оренди) тощо. Оскільки фермерське господарство є одним із видів аграрного виробництва, а аграрне виробництво завжди має ризиковий характер, особливого значення набуває підтримка фермерських господарств. Відповідно до ст. 4 Регламенту Європейського Союзу Європейського Парламенту й Ради Європи від 17.12.2013 р. № 1307/2013 щодо встановлення правил для прямих виплат фермерам згідно зі схемами підтримки як складника спільної аграрної політики та скасування Регламенту Ради № 637/2008 і Регламенту Ради № 73/2009, фермером є фізична чи юридична особа або група фізичних чи юридичних осіб, незалежно від правового становища, наданого такій групі і її членам за національним правом, які здійснюють сільськогосподарську діяльність. Як бачимо, з точки зору законодавства ЄС, форми ведення фермерського господарства також можуть бути різними [4, с. 123]. Проаналізувавши положення Закону України «Про фермерське господарство», можна зробити висновок, що існують чотири форми ФГ. Першою з них є створення фермерського господарства одним громадянином України, без статусу юридичної особи і для її створення необхідна реєстрація громадянина як суб’єкта підприємницької діяльності. Друга форма – це сімейне фермерське господарство, яке може бути створене декількома громадянами 7 України, які є членами однієї сім’ї, без статусу юридичної особи. В сімейному фермерському господарстві (далі-СФГ) використовується лише праця членів однієї сім’ї. Щоб сворити цю форму фермерського господарства необхідно зареєструвати громадянина як суб’єкта підприємницької діяльності . Третя – це фермерське господарство, створене одним громадянином України і зареєстроване як юридична особа. Четверта форма – ФГ зареєстроване як юридична особа, але на відміну від попередньої форми, створене кількома громадянами України. Н. Багай констатує, що у разі створення фермерського господарства без статусу юридичної особи, доцільно було б відмовитись від терміна “фермерське господарство”, а використовувати термін “фермер” та законодавчо визначити особливості його правового статусу [3, с. 20]. Частково погоджуючись з думкою автора, зауважуємо, що термін “фермер” варто використовувати лише у випадку ведення такого господарства одноосібно фермером. До ознак фермерського господарства можна віднести наступні:  це форма аграрного підприємства, яка здійснюється за власним бажанням громадян, тобто за самостійною ініціативою, на власний ризик, систематично, що дає можливість одержувати доходи;  фермерське господарство підлягає державній реєстрації як фізична особа – підприємець, або може мати статус юридичної особи;  право на створення фермерського господарства має тільки дієздатний громадянин України, ця діяльність здійснюється тільки громадянином України, який досяг 18-річного віку;  трудові відносини у фермерських господарствах виникають як на основі членства, так і на засадах трудової участі найманих працівників (на підставі трудового договору, контракту);  для членів фермерського господарства їх особиста праця повинна бути головною для них суспільно корисною формою праці; 8  – головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа [1, с. 105-106]. Однак слід звернути увагу на некоректність нормативного припису, згідно з яким «… фермерське господарство підлягає державній реєстрації як … фізична особа – підприємець». Адже у наведеному реченні йдеться про двох самостійних суб’єктів права – фермерське господарство та фізичну особу- підприємця, а звідси цілком зрозуміло, що фермерське господарство не може реєструватися як фізична особа. Зважаючи на це, краще було б зазначити, приміром, що фермерське господарство, яке не має статусу юридичної особи, вступає у відносини з контрагентами через відповідну фізичну особу – підприємця [33, с. 70]. Фермерське господарство діє на основі установчого документа (для юридичної особи - статуту, для господарства без статусу юридичної особи - договору (декларації) про створення фермерського господарства). В установчому документі зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяльності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господарства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України [29].