Законодавче регулювання евтаназії (ID:1126610)

1. Право на евтаназію у світі (країни світу і їх законодавче регулювання евтаназії) Евтаназія, безумовно, уже має свою достатньо давню історію. Але якщо звернутися до подій останніх приблизно ста років, то можна виділити деякі «дати». Наприклад, у 1920 році в Німеччині виходить перша відома книга Альфреда Хоча й Карла Біндінга «Дозвіл позбавити життя», у якій обґрунтовувалося, що в деяких випадках лікарі під дуже суворим контролем все-таки повинні допомагати пацієнтам умерти. У 1935 році у Великобританії створене Товариство евтаназії, метою якого була пропаганда цього засобу допомоги безнадійно хворим. У жовтні 1939 року, після початку Другої світової війни, у нацистській Німеччині, де названа книга Альфреда Хоча й Карла Біндінга, на жаль, стала певною ідеологічною платформою, приймається і офіційне, умовно кажучи, первісне рішення про можливість застосування цієї процедури для хворих і інвалідів без їхньої згоди. Ця державна програма мала назву «Акціон Т4» і мала на меті знищення «життів, що «не відбулися», і спочатку була розрахована на новонароджених і малолітніх з ознаками слабоумства, фізичного каліцтва або іншими ознаками, які були спеціально зазначені в переліку міністерства охорони здоров'я. Пізніше, на наступному етапі, цю програму нацисти поширили пра-ктично на всіх інвалідів. Можливо допустити, що така практика призвела до того, що після закінчення Другої світової війни цю проблему довгі роки не обговорювали. [1, с.40] Нова хвиля обговорення цієї проблеми припадає на 80-ті роки минулого сторіччя, з'являються нові книги тощо. Як приклад можна назвати книгу 22-літнього француза Вінсента Юмбера «Я вимагаю права на смерть», який був паралізований після автомобільної аварії.