Зразок роботи
Працівнику, який працює на умовах нормальної тривалості робочого
часу, виплачується заробітна плата у повному обсязі не нижче встановленого
законом мінімального розміру.
Скорочений робочий час — це робочий час, тривалість якого менше
нормального робочого часу, за який оплата праці здійснюється у повному
обсязі.
Скорочений робочий час встановлюється, як правило, при прийнятті на
роботу у випадках, передбачених законодавством. Також скорочений робочий
час можна встановити і в процесі праці. Так, відповідно до ч. 4 ст. 51 КЗпП
України скорочена тривалість робочого часу може встановлюватись за рахунок
власних коштів на підприємствах і в організаціях для жінок, які мають дітей
віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда.
Неповний робочий час — це робочий час, тривалість якого менше
робочого часу нормальної (скороченої) тривалості, з оплатою праці
пропорційно відпрацьованому часу або залежно від виробітку.
Неповний робочий час може встановлюватись як при прийнятті на
роботу, так і згодом. За загальним правилом він встановлюється лише шляхом
згоди між працівником та роботодавцем. Разом з тим роботодавець
зобов’язаний встановити неповний робочий день або неповний робочий
тиждень на прохання вагітної жінки, жінки, яка має дитину віком до
чотирнадцяти років або дитину-інваліда, в тому числі таку, що знаходиться під
її опікуванням, або здійснює догляд за хворим членом сім’ї відповідно до
медичного висновку (ч. 1 ст. 56 КЗпП України).
У сучасних умовах, коли погіршилося фінансове становище підприємств,
спостерігається спад виробництва, встановлення неповного робочого часу
можливе не тільки з ініціативи працівника, а й власника підприємства,
установи, організації. Але в такій ситуації перехід на неповний робочий час
може здійснюватися роботодавцем при дотриманні правил ст. 32 КЗпП
7
України. Встановлення неповного робочого часу в цьому випадку є для
працівників зміною істотних умов праці, оскільки, як правило, знижується
розмір оплати праці. Тому про встановлення неповного робочого часу
роботодавець має попередити працівників не пізніше ніж за два місяці.
Протягом цих двох місяців зберігаються попередні умови праці. Якщо
працівник не згоден працювати в режимі неповного робочого часу, трудовий
договір з ним припиняється за п. 6 ст. 36 КЗпП України. [12, с. 269-270]
На практиці виникають ситуації, коли необхідно розмежовувати
неповний та скорочений робочий день. Зокрема:
неповний робочий день (та його тривалість) встановлюється за
згодою сторін, а скорочений (та його тривалість) - встановлений
законодавством тільки для окремих категорій працівників;
неповний робочий час може встановлюватися будь-якому
працівнику, тоді як скорочена тривалість робочого часу встановлюється тільки
для неповнолітніх; працівників, зайнятих на роботах зі шкідливими умовами
праці; вчителів, лікарів та інших категорій;
при неповному робочому дні праця оплачується пропорційно
відпрацьованому часу або залежно від виробітку, а при скороченому робочому
дні - як за повний робочий день. [12, с. 264]
