Зразок роботи
ВСТУП
Позовне провадження у цивільному судочинстві України є основною формою судового розгляду, яка спрямована на захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Позовне провадження охоплює вирішення спорів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних і трудових правовідносин. Позовне провадження характеризується чіткою регламентацією форми та порядку звернення до суду, а також уніфікованими процесуальними правилами розгляду спору, що забезпечують сторонам рівні процесуальні гарантії права на судовий захист. У цивільному процесі позовне провадження є універсальним механізмом вирішення спорів, що сприяє ефективній реалізації права на судовий захист. Крім того, воно поділяється на загальне і спрощене, причому останнє застосовується до категорій спорів, які вимагають швидкого розгляду з огляду на їхню специфіку.
Сутність досліджуваної проблеми полягає в тому, що позовне провадження, як основний вид цивільного судочинства, перебуває під постійним впливом змін у суспільних відносинах, зростання обсягу цивільних спорів та оновлення правового регулювання. Це створює нові виклики для забезпечення ефективного та оперативного судового захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Проблема охоплює не лише теоретичні аспекти визначення сутності позовного провадження та його правової природи, але й практичні питання його застосування, для прикладу, питання усунення типових помилок, які виникають при розгляді справ у порядку позовного провадження.
Рівень теоретичного дослідження проблеми позовного провадження як основного виду цивільного судочинства є високим, що свідчить про значний стан її розробки, оскільки ця тема привертає увагу науковців у сфері цивільного процесуального права. Науковцями розроблялися питання сутності, ознак та особливостей позовного провадження, здійснювався аналіз правової природи позовного провадження та його основних стадій. Особлива увага приділялася видам позовного провадження (загальне та спрощене), а також проблематиці спрощеного провадження, яке залишається одним із найбільш актуальних напрямів досліджень у цій сфері. Однак динамічність законодавчих змін та розвиток судової практики зумовлюють потребу в подальших дослідженнях та аналізі окремих аспектів позовного провадження, наприклад, питання усунення типових помилок, які виникають при розгляді справ у порядку позовного провадження.
Вищевказане обґрунтовує актуальність теми дослідження. Дослідження позовного провадження як основного виду цивільного судочинства, а також типових помилок, які виникають при розгляді справ у порядку позовного провадження є актуальним через ключову роль позовного провадження у забезпеченні доступності правосуддя, що має важливе значення у контексті реалізації права кожного на ефективний судовий захист, гарантованого Конституцією України.
Позовне провадження як основний вид цивільного судочинства висвітлювалося в працях таких вітчизняних науковців як: С. В. Васильєв, О. А. Терех, В. В. Комаров, В. А. Бігун, В. В. Баранкова, А. В. Андрушко, Ю. В. Білоусов., І. А. Боровська та ін. Роботи вищевказаних науковців здебільшого присвячені дослідженню питань доктринального характеру, а саме питань пов’язаних із визначенням поняття, ознак, та сутності позовного провадження в цивільному судочинстві. Серед наукових праць, присвячених проблематиці позовного провадження в цивільному судочинстві України, особливу увагу слід приділити дисертаційним дослідженням М. М. Шаповала «Підготовче провадження в цивільному судочинстві України» [1] та О. С. Єпанчінцева «Спрощене позовне провадження в цивільному судочинстві України» [2]. Значущість цих праць обумовлена тим, що вони охоплюють різні аспекти позовного провадження як основного виду цивільного судочинства: дослідження М. М. Шаповала спрямоване на аналіз підготовчого провадження, як стадії позовного провадження, що передує розгляду справи по суті, тоді як О. С. Єпанчінцев акцентує увагу на особливостях розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження. Обидві роботи забезпечують комплексний підхід до розуміння позовного провадження, що є необхідним для подальшого вдосконалення як теоретичних основ цивільного процесуального права, так і практичної реалізації норм цивільного процесуального кодексу України.
Метою дослідження є здійснення аналізу поняття, ознак та сутності позовного провадження як основного виду цивільного судочинства, а також дослідження окремих актуальних питань позовного провадження, зокрема питання усунення типових помилок, які виникають при розгляді справ у порядку позовного провадження.
Для досягнення поставленої мети визначено такі завдання:
визначити поняття, характерні риси та правову природу позовного провадження;
дослідити види позовного провадження (загальне та спрощене) та визначити їх відмінності;
охарактеризувати основні документи позовного провадження;
розглянути порядок і стадії розгляду справи в порядку загального позовного провадження;
з’ясувати, у чому полягають особливості розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження;
здійснити аналіз типових помилок, які виникають при розгляді справ у порядку спрощеного позовного провадження та окреслити шляхи їх усунення.
Об’єктом дослідження виступають суспільні відносини, що виникають у процесі здійснення цивільного судочинства в порядку позовного провадження. Предметом дослідження є правові норми, що регулюють позовне провадження в цивільному судочинстві та практичні аспекти їх застосування, а також доктринальні положення у цій сфері.
Методи дослідження включають загальнонаукові методи аналізу та синтезу, системно-структурний, порівняльно-правовий, а також спеціально-юридичний методи. Вихідні даними, що склали основу для розробки стали норми чинного цивільного процесуального законодавства України, практика національних судів, а також наукові праці у сфері цивільного процесуального права.
Теоретична значущість роботи полягає у поглибленні розуміння правової природи та процесуальних особливостей позовного провадження, що може слугувати основою для подальших наукових досліджень. Практична значущість роботи полягає у можливості використання отриманих результатів для вдосконалення правозастосовної практики, підвищення ефективності судового захисту та вирішення окремих проблем цивільного судочинства.
Структура роботи включає вступ, два розділи, що складаються з підрозділів, висновки до кожного розділу, загальні висновки та список використаних джерел.
