Зразок роботи
У Новий час становлення інституту державної служби пов’язане з переходом від феодальної роздробленості до централізованих держав, одним з найважливіших атрибутів яких став розгалужений і численний чиновницький апарат. Раніше всього інститут професійного чиновництва з’явився у Франції і Німеччині. Саме в цих країнах сформувалися основні елементи континентальної моделі державної служби: централізація, жорстка ієрархія, уніфікація, нормативна регламентація. На відміну від континентальної Європи, Англія набагато довше обходилася без професійної державної служби в сучасному значенні цього слова. Її місце займала напівлюбительська адміністрація з нерегулярним характером матеріальної винагороди. Державна служба розглядалася як «почесний обов’язок благородних людей», а посади – як власність утримувачів королівських патентів (вони продавалися, дарувалися і нерідко передавалися по спадку) [7, с. 223–224].
Однак, незважаючи на спільну основну мету та стратегії, кожна із країн вибирає свій напрям змін в інституті державної служби. Він залежить від історичних особливостей становлення держав, їх економічного розвитку, політичного та адміністративного устрою, вибраних моделей державної служби. Відповідно до особливостей проведених реформ інституту державної служби науковцями визначено декілька груп держав: 1) англосаксонські країни (Австралія, Великобританія, Ірландія, Нова Зеландія, США); 2) «Наполеонівські» країни (Бельгія, Греція, Іспанія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Португалія, Франція); 3) «німецькі» країни (Австрія, Німеччина, Швейцарія); 4) скандинавські країни (Данія, Норвегія, Фінляндія, Швеція); 5) постсоціалістичні (Болгарія, Польща, Румунія, Угорщина, Чехія) [9].
Магістр