Погашення та зняття судимості (ID:1152692)

ВСТУП Актуальність теми. Тема судимості актуальною буде до тих пір, доки не закриються всі органи та установи виконання покарань. Тому що, судимість це негативний відбиток на особі через настання кримінальної відповідальності та відбування певного виду кримінального покарання. Погашення та зняття судимості має важливе значення як для осіб, у яких вона є або була, так і для тих у кого її немає. Існують певні правові обмеження, які накладаються на осіб, у яких є судимість. Ці правообмеження повинні допомагати механізму держави реалізувати ефективність апарату запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень. Це зумовлює вивчення кримінально-правових аспектів судимості та тих причин, які зумовлюють правопорушника вчиняти кримінальні правопорушення ще не один раз. Такий механізм як протидія злочинності та вчиненню рецидивів, повинен враховувати той факт, що рецидив є криміногенним фактором, який ускладнює та підриває ефективність діяльності правоохоронних органів держави. Судимість враховується під час вироку в суді у вже судимої особи та дуже обтяжує покарання, а також значно погіршує правовий статус засудженого або обвинуваченого. За останній період існування інституту судимості, ним займались та досліджували такі науковці: В. М. Білоконев, В. В. Голіна, В. І. Горобцов, М. В. Грамматчиков, В. М. Додонов, М. П. Євтеєв, В. В. Єраксін, А. Ф. Зелінський, С. Й. Зельдов, О. О. Кваша, Б. О. Кирись, Л. М. Кривоченко, В. В. Лунєєв, В. П. Малков, О. А. Мартиненко, А. А. Музика, В. О. Навроцький, Т. Ю. Орєшкіна, В. П. Петков, Є. О. Письменський, Л. Ф. Помчалов, В. М. Попович, О. І. Санталов, П. П. Сердюк, М. В. Степаненко, Є. Л. Стрельцов, Ю. М. Ткачевський, В. І. Тютюгін, В. Д. Філімонов, М. І. Хавронюк, Н. М. Ярмиш, О. Н. Ярмиш, С. С. Яценко. Метою дослідження є аналіз та дослідження інституту судимості в цілому та особливості погашення та зняття судимості у окремої категорії судимих осіб. В дослідженні передбачені наступні завдання: 1. Дослідити стан вивчення інституту судимості в Україні. 2. Здійснити аналіз зарубіжного досвіду дослідження інституту судимості. 3. Обгрунтувати порядок погашення судимості, його поняття та ознаки. 4. Охарактеризувати інститут зняття судимості, його порядок та умови. 5. Проаналізувати особливості зняття судимості у осіб, до яких застосовано амністію. 6. Провести дослідження щодо зняття судимості у неповнолітніх. Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у сфері правових відносин між засудженим та державою. Предметом дослідження є судимість як негативний правовий наслідок для засудженого. Структура курсової роботи. Курсова робота складається з вступу, трьох розділів, висновків та списку використаних джерел. Її обсяг складає 28 аркушів. А список використаних джерел налічує в собі 33 найменування.   РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНО-ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ІНСТИТУТУ СУДИМОСТІ 1.1. Стан дослідження судимості Судимість як інститут Загальної частини кримінального права була предметом наукового дослідження в Україні. Незважаючи на значний масив наукових досліджень на тему проблем судимості, більшість досліджень присвячена суто юридичному аналізу поняття погашення та зняття судимості. До теперішнього часу не існує єдиної та достатньо аргументованої відповіді на сукупність важливих запитань, що мають суттєве значення для трактування та правильного застосування інституту судимості, а саме щодо змісту поняття, юридичної природи та сутності судимості, її зв’язку і співвідношення з іншими інститутами у доктрині кримінального права. З вказаних вище питаннях висловлювалися спірні, інколи протилежні погляди, інші ж питання, наприклад, функції судимості, науковцями фактично не розроблялися. [1, с. 82] Судимість – це особливий правовий стан особи, який виникає внаслідок засудження особи до певного виду кримінального покарання, який пов’язаний з позбавленням волі та починається з дня набрання вироку суду законної сили і триває певний строк. Судимість тягне за собою як криімнально-правові наслідки, так і загально-правові негативні наслідки для особи. Окремі науковці визначають судимість як правовий стан особи, засудженої за вчинений злочинний намір із призначенням покарання, що передбачає можливість настання для неї установлених законом наслідків соціально-адаптаційного та правообмежувального характеру. Судимість розглядають також і як наслідок покарання та проводять паралель між даними категоріями, при цьому знаходячи у зазначених інститутах сходні цілі та завдання [2, с. 384]. У сучасному академічному виданні «Юридична енциклопедія» судимість визначена як особливий правовий стан особи, засудженої за вчинення злочину, який визначає кримінально-правові та деякі загальноправові негативні наслідки такого засудження. Нарешті, висловлюється думка, що судимість є правовим наслідком відбуття покарання за вчинене кримінальне правопорушення, заключною стадією реалізації кримінальної відповідальності, оскільки наявність судимості пов’язана з низкою обмежень у правах особи, яка вчинила злочинне діяння. [3, с.258] На думку багатьох вчених, стан судимості в Україні потребує гуманізації. Гуманізм покарання і в цілому кримінальної політики є можливим за умови, що суспільство подолає спокуси прийняття остаточних рішень стосовно особи злочинця. Так, неприйнятними для сучасних правових відносин є визнання за особою, яка порушила кримінальний закон, лише злої волі, та, як наслідок, накладання на неї ярлика «суспільно небезпечної особи» - наголошує автор. «Покарання виступає своєрідним рубежем, що відділяє правопорушника від суспільства, завдяки якому людина може визначити своє місцеперебування й обирати правильні орієнтири життєвого шляху». Тому демократичне суспільство, що прагне людської солідарності за допомогою державних інституцій та інститутів громадянського суспільства зобов’язане сприяти подальшому єднанню правипорушника з іншими людьми