предмет кримінальних правопорушень проти власності (ID:1159242)

ВСТУП Актуальність теми дослідження. Конституція України закріпила принцип непорушності власності та рівноправність усіх її форм. Власність є фундаментом існування суспільства, адже без неї неможливо забезпечити нормальну життєдіяльність людини, а також ефективне функціонування суспільства та держави загалом. Право власності належить до основоположних прав і свобод, визначених у Загальній декларації прав людини: «Кожен має право володіти майном, користуватися ним і розпоряджатися як одноосібно, так і спільно з іншими» (ст. 22). Забезпечення захисту власності є невід'ємним завданням кожної держави. Держава зобов’язана гарантувати стабільність і захист відносин власності. Виконання цього обов’язку проявляється у забезпеченні охорони власності від злочинних посягань. У суспільстві з ринковою економікою кримінальне право має ефективно захищати права та законні інтереси громадян, держави і суспільства, а також забезпечувати стабільність і недоторканність власності, яка є основою економічної системи кожної країни. Кримінальні правопорушення проти власності є одними з найпоширеніших і найбільш небезпечних, оскільки вони порушують одне з основних соціальних благ – право власності. Захист цього права є важливим для забезпечення економічної, політичної та соціальної стабільності, оскільки економічна свобода є основою для інших прав і свобод. Крім того, належне функціонування відносин власності сприяє розвитку економіки та підвищенню рівня добробуту громадян. Предмет кримінальних правопорушень проти власності займає центральне місце в кримінальному праві, адже саме власність є основою багатьох правопорушень. Ці правопорушення охоплюють широкий спектр діянь, спрямованих на посягання на майно та інші матеріальні блага, що належать особам або державі. Розуміння предмета таких кримінальних правопорушень є ключовим для їх правильної кваліфікації, оскільки саме через цей аспект визначається межа між різними складами кримінальних правопорушень, що забезпечує ефективну правову охорону власності в суспільстві. Проблеми кримінально-правової охорони суспільних відносин власності неодноразово досліджувалися вітчизняними та зарубіжними фахівцями, серед яких Волков Г.І., Куц В.М., Матишевський П.С., Панов М.І., Пінаєв А.О., Тихенко С.І. та ін. Останнім часом дослідженням цієї теми займалися такі вчені, як Альошин Д.П., Антонюк Н.О., Берзін П.С., Дудоров О.О., Дьоменко С.В., Кузнецов В.В., Кундеус В.Г., Мельник М.І., Навроцький В.О., Смаглюк О.В., Чумаченко Т.А. Однак питання предмета кримінальних правопорушень проти власності залишається сьогодні недостатньо дослідженим, що і обумовлює актуальність обраної теми курсової роботи. Метою дослідження є проведення загальної характеристика предмета складів кримінальних правопорушень проти власності. Відповідно до мети в роботі поставлено наступні завдання: – визначити поняття предмета кримінальних правопорушень проти власності та охарактеризувати його ознаки; – розкрити зміст фізичної, економічної а юридичної ознак предмета кримінальних правопорушень проти власності; – дослідити особливості деяких груп предметів складів кримінальних правопорушень проти власності. Об’єктом дослідження є відносини, які виникають у сфері вчинення кримінальних правопорушень проти власності. Предметом дослідження є категорії та групи майна, що можуть бути предметом кримінальних правопорушень проти власності. Методологічну основу курсової роботи складає застосування сукупності сучасних наукових методів, що дозволяють глибше розкрити тему дослідження. Для досягнення поставлених цілей використовуються різні методи, які є характерними для правових досліджень. Формально-догматичний метод застосовувався для аналізу та визначення поняття предмета кримінальних правопорушень проти власності. Він дає змогу чітко виявити та систематизувати терміни, що використовуються у кримінальному праві, і створити основу для глибшого розуміння предмета дослідження. Метод аналізу та синтезу застосовано при вивченні особливостей деяких груп предметів складів кримінальних правопорушень проти власності. Цей метод дозволяє детально розглянути окремі види майна, які виступають об’єктами злочинних посягань, і визначити, як їх специфічні властивості впливають на кваліфікацію правопорушень. Системний підхід дозволяє комплексно вивчати різні аспекти фізичних, економічних та юридичних ознак предмета кримінальних правопорушень проти власності. Завдяки йому вдалося зрозуміти, як ці ознаки взаємодіють, а також як вони впливають на законодавче регулювання та правозастосування у сфері кримінальної відповідальності. Теоретичною базою роботи стали праці провідних вітчизняних та іноземних науковців у галузі кримінального права, які містять актуальні погляди та висновки щодо предмета дослідження. Окрім того, до роботи включено навчальні підручники, що надають базову інформацію з теми, а також інтернет-ресурси, які дають змогу отримати найновіші наукові результати та інформацію з актуальних правових питань. Структура курсової роботи включає вступ, три розділи, висновок та список використаної літератури, що забезпечує логічний та послідовний виклад матеріалу, дозволяючи розкрити тему дослідження всебічно. Зокрема, в першому розділі курсової роботи визначено поняття предмета кримінальних правопорушень проти власності та охарактеризовано його ознаки. В другому розділі роботи розкрито зміст фізичної, економічної і юридичної ознак предмета кримінальних правопорушень проти власності. Третій розділ курсової роботи містить аналіз особливостей деяких груп предметів складів кримінальних правопорушень проти власності. Обсяг основної частини курсової роботи складає 41 сторінку. Загальний обсяг роботи – 44 сторінки. РОЗДІЛ 1 ПОНЯТТЯ ПРЕДМЕТА КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ ПРОТИ ВЛАСНОСТІ ТА ЙОГО ОЗНАКИ Вчення про предмет кримінального правопорушення є однією з найбільш дискусійних і водночас найважливіших проблем у науці кримінального права, оскільки від розуміння сутності предмета кримінального правопорушення залежить правильне вирішення багатьох питань кримінально-правового регулювання [16, с.140]. В свою чергу захист власності є одним із основних завдань законодавства України і становить базис економічної системи України [14]. Питання відносин власності надзвичайно складне, оскільки охоплює широкий спектр людських інтересів та життєвих позицій [2, с. 5]. Власність є об'єктом дослідження різних наукових дисциплін, таких як філософія, соціологія, економіка, політологія, юриспруденція тощо, і тому її трактування може відрізнятися залежно від поставлених дослідницьких завдань. Філософи прагнуть зрозуміти власність у найзагальнішому значенні, розкриваючи її сутність, ідею та роль у суспільному житті. Економісти ж аналізують значення власності для товарообігу та її місце серед суспільно-виробничих відносин, що формують економічний базис суспільства [7, с. 73]. Політологи прагнуть окреслити оптимальні напрямки розвитку інститутів власності для максимальної відповідності їх політичним інтересам суспільства [6, с. 237]. Юристів же насамперед цікавить правове регулювання відносин власності та їх правова охорона. Однак оцінка ефективності цих заходів залежить від розуміння сутності, змісту та структури відносин власності як економічної категорії, адже вона є частиною економічного базису суспільства, формує його основу та одночасно визначається ним [15, с.32]. Так, згідно з пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року № 10, предметом злочинів проти власності є майно, яке має певну вартість і належить іншій особі. До цього майна відносяться речі (як рухомі, так і нерухомі), гроші, цінні метали, цінні папери тощо, а також право на майно та дії майнового характеру, зокрема електрична і теплова енергія [18]. Граматична структура норми вказує на те, що право на майно розглядається як один з видів майна, яке співвідноситься з ним як ціле і частина. Однак традиційно в кримінальному праві предметом правопорушень визнається річ матеріального світу, чию властивість законодавець пов’язує з наявністю складу певного кримінального правопорушення, і на яку, впливаючи, особа порушує об’єкт кримінального правопорушення [5, с. 155]. Предмет виявляється у матеріальних цінностях, які можуть бути сприйняті органами чуття або зафіксовані спеціальними технічними засобами, і саме через вплив на них або відносно них вчиняється правопорушення [13, с. 110-111]. Водночас, предметом не можуть бути цінності чи явища, які людина лише усвідомлює, але які не піддаються фізичному впливу [5, с. 156]. Ось чому, виходячи з загальноприйнятого розуміння предмета кримінального правопорушення, деякі науковці не погоджуються з висновками п. 2 ППВСУ [5, с. 156].