Зразок роботи
ВСТУП
У сучасному правовому полі важливим є розуміння основних категорій та правових інститутів, що регулюють різноманітні суспільні відносини. Зокрема, підприємницькі та непідприємницькі товариства виступають важливими формами об’єднання осіб для досягнення спільних економічних, соціальних чи культурних цілей. Підприємницькі товариства спрямовані на отримання прибутку, тоді як непідприємницькі товариства орієнтовані на задоволення нематеріальних потреб своїх учасників або суспільства в цілому. Аналіз цих форм дозволяє зрозуміти їх значення для розвитку економіки, громадянського суспільства та реалізації колективних ініціатив.
Одночасно, важливим аспектом цивільно-правового регулювання є механізми забезпечення виконання зобов’язань. Серед них виділяються такі правові інструменти, як неустойка та порука, які допомагають мінімізувати ризики порушення договірних умов. Неустойка виступає засобом компенсації збитків у разі невиконання або неналежного виконання зобов’язань, тоді як порука забезпечує додаткові гарантії кредитору через залучення третьої особи. Дослідження цих інститутів дозволяє глибше зрозуміти, як в сучасних умовах забезпечується стабільність і захист прав учасників цивільного обороту.
Окрему увагу слід приділити поняттю та видам особистих немайнових прав, які становлять одну з найважливіших категорій у правовій системі. Ці права гарантують захист невід’ємних благ особи, таких як життя, здоров’я, гідність, свобода, недоторканність, а також захист особистого простору. Вони мають особливий правовий статус, оскільки є невідчужуваними, діють протягом усього життя людини і становлять основу для реалізації багатьох інших прав.
Таким чином, аналіз підприємницьких і непідприємницьких товариств, інститутів забезпечення виконання зобов’язань, а також системи особистих немайнових прав є необхідним для глибшого розуміння принципів функціонування правової системи, забезпечення гармонійного розвитку суспільних відносин та захисту інтересів усіх їх учасників.
1. Підприємницькі товариства. Непідприємницькі товариства
Класифікація юридичних осіб приватного права в Цивільному кодексі України здійснюється законодавцем за принципом багаторівневої ієрархії, яка базується на виділенні так званих системоутворюючих родових категорій [1, с. 147]. Однією з таких категорій є конструкція товариства. Згідно з ч. 2 ст. 83 ЦК України, товариством вважається організація, утворена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право брати участь у цьому товаристві. Товариства поділяються на підприємницькі та непідприємницькі [2].
Товариства, які здійснюють підприємницьку діяльність з метою одержання прибутку та наступного його розподілу між учасниками (підприємницькі товариства), можуть бути створені лише як господарські товариства (повне товариство, командитне товариство, товариство з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерне товариство) або виробничі кооперативи чи сільськогосподарські кооперативи, сільськогосподарські кооперативні об’єднання, що діють з метою одержання прибутку [2, ч.1 ст.84].
Цивільно-правові характеристики підприємницьких товариств визначаються положеннями ст. 84 Цивільного кодексу України. До них належать [2, ст.84]:
1) провадження підприємницької діяльності з основною метою отримання прибутку, який розподіляється між учасниками;
2) можливість створення виключно у формі господарських товариств (повного товариства, командитного товариства, товариства з обмеженою або додатковою відповідальністю, акціонерного товариства) або виробничих кооперативів.
Цивільне законодавство не лише визначає види таких товариств, але й детально описує їхній правовий статус в окремій главі 8 «Підприємницькі товариства». Відповідно до цивільного законодавства установлюються такі визначення цих товариств:
1) повним є товариство, учасники якого відповідно до укладеного між ними договору здійснюють підприємницьку діяльність від імені товариства і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за його зобов’язаннями усім майном, що їм належить (ч. 1 ст. 119 ЦК України);
2) командитним товариством є товариство, в якому разом з учасниками, які здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і солідарно несуть додаткову (субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів та не беруть участі в діяльності товариства (ч. 1 ст. 133 ЦК України);
Магістр