Поняття та види процесуальних строків(Цивільний процес) (ID:1171247)

Поточне цивільне законодавство встановлює загальне правило для усіх щодо обчислення початку строку (відповідно до статті 123 Цивільного кодексу). Згідно з цим правилом, перебіг строку починається з першого дня після відповідної календарної дати або настання події, пов'язаної з його початком. Важливо зауважити, що в цьому контексті чітко відокремлюються два поняття - "початок строку" (конкретна календарна дата або день настання події) і "початок перебігу строку" (початок наступного дня з нульовим годинами) [6]. Наприклад, якщо договір підряду на будівельні роботи був укладений 5 травня 2010 року і передбачав виконання робіт протягом 20 днів з моменту укладення, то, згідно зі статтею 253 ЦК, строк виконання робіт почався з 6 травня. Отже, останнім днем виконання робіт буде 25 травня [6]. Сучасне цивільне законодавство не має конкретних вказівок щодо початку та закінчення строку, вираженого в годинах або хвилинах. Виникає питання, як обчислити строк договору, який, наприклад, триває лише декілька годин. Очевидно, норми статей 253-254 ЦК не можуть бути застосовані в таких випадках. На практиці, договори, строк яких визначається годинами або хвилинами, зазвичай є договорами прокату, зберігання тощо. Наприклад, якщо договір прокату певної речі укладений на годину, то очевидно, що строк дії договору розпочнеться з моменту його укладення. Зазвичай у таких випадках, договори, укладені на вказані строки, мають реальний характер, тому початок строку збігається з моментом фактичної передачі речі. Якщо момент укладення договору не збігається з моментом передачі речі, то строк дії договору починається лише після фактичної передачі майна, тобто предмета договору. Це зрозуміло, оскільки будь-яке інше рішення призвело б до порушення цивільних прав однієї з сторін. Таким чином, при визначенні строку в годинах або хвилинах, початок строку розпочинається, як правило, з моменту фактичної передачі предмету договору одній зі сторін [19, c.258].