Забезпечення охорони прав дітей у сімейному законодавстві України (ID:118222)

Важливим елементом державної політики Італії, спрямованої на інтеграцію інвалідів у суспільство, стало впровадження концепції до¬ступу дітей-інвалідів до загальнодержавної системи освіти. Відправ¬ною точкою у цьому процесі стало ухвалення в 1977 р. закону № 577, який визначив умови прийняття дітей з особливими потребами до звичайних навчальних закладів Італії. Протягом 70-90-х років минулого століття була сформована за-конодавча база, що регламентує увесь комплекс питань у цій галузі. На сьогодні, за даними Міносвіти Італії, діти-інваліди навчаються у 4000 загальноосвітніх закладах і становлять майже 0,67% від загаль¬ної кількості учнів. Права дітей з особливими потребами в Іспанії визначаються як у рамках законодавчих актів загального характеру, так і спеціальних документах. Слід відзначити, що законодавчі акти національного та регіональ¬ного рівнів, які спрямовані на забезпечення прав дітей з особливими потребами, у першу чергу охоплюють галузь освіти. Дітям з особливими потребами гарантується доступ до спеціалі¬зованої освіти, що базується на принципах нормалізації, інтеграції, секторизації та індивідуалізації процесу навчання. В Іспанії функціонують спеціалізовані центри для дітей з особли¬вими потребами відповідно до типу хвороби. У цих центрах учням з особливими потребами забезпечується на¬дання освітніх послуг у найближчих до місця їхнього проживання зо¬нах, гарантується задоволення освітніх потреб на рівні їхніх особистісних характеристик і потреб тощо. На регіональному рівні розробляються програми надання допо¬моги дітям дошкільного віку з особливими потребами, у яких робить¬ся акцент на інтеграцію цієї категорії дітей у суспільство. Важливу роль на національному рівні у забезпеченні прав недієздатних осіб та дітей з особливими потребами зокрема відіграє королівський патронат над недієздатними, який підпоряд¬кований міністерству праці та соціальної політики Іспанії і має такі функції: • сприяння застосуванню ідей гуманізму, наукових знань, техно-логічного розвитку та оптимізації ставлення громадськості до недієздатних; • забезпечення координації між різними державними установами, які працюють у цій сфері; • надання підтримки спеціалізованим установам, які займаються дослідженнями у цій галузі; • розробка технічних рекомендацій щодо діяльності в галузі за-безпечення прав недієздатних.