Порука (ID:1207251)

Провідне місце серед традиційних способів забезпечення виконання зобов’язання займає порука. Цей спосіб можна трактувати по різному, а саме: як грошову відповідальність; як будь-яку відповідальність у вигляді здійснення за боржника його дій; як договір або як і договір, і відповідальність. Порука є одним із найефективніших та найзабезпечувальних способів, тому що виконання зобов'язання забезпечується не просто грошима чи якимось майном, а за допомогою залучення додаткової особи - поручителя. Згідно зі ст. 553 ЦК України, порука - це договір, відповідно до якого поручитель ручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Варто зазначити, що лише дійсна вимога може забезпечуватись порукою. Так як вона має акцесорний (додатковий) характер, то визнання недійсним основного зобов'язання, заради забезпечення якого було укладено договір поруки, тягне за собою беззаперечну недійсність і поруки. Договір поруки починає виконувати свою функцію при порушенні боржником основного договору, тобто з моменту невиконання чи неналежного його виконання. На відміну від неустойки чи завдатку порука не спрямована на стимулювання чи заохочування боржника до належного виконання свого обов’язку, її забезпечувальна функція проявляється в іншому. За допомогою поруки кредитор одержує додаткові гарантії виконання зобов’язання, тобто поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов’язання боржником. В законодавстві чітко не окреслено, між ким укладається договір поруки. Проте, в договірній практиці зустрічаються такі випадки укладення договору поруки: між поручителем і кредитором без участі боржника у вигляді окремого договору; між кредитором, боржником і поручителем у вигляді окремого договору, що існує поряд з основним; договір між трьома сторонами (кредитором, поручителем та боржником), де умова про поруку включена в основний договір. Відповідно до ст. 553 ЦК України, для дійсності договору достатньо участі лише кредитора та поручителя. ЦК України не встановив обмежень щодо кола суб’єктів, які можуть виступати поручителями, тому ними можуть бути як фізичні, так і юридичні особи. Переважно, перед кредитором встановлюється солідарна відповідальність поручителя і боржника. Кредитор може звернутись як до боржника, так і до поручителя щодо виконання ними обов’язку. Проте, якщо в договорі встановлено субсидіарну відповідальність, то, перш ніж пред’явити вимоги поручителю, кредитор повинен пред’явити їх до основного боржника. Лише у випадку, якщо останній відмовиться її задовольнити або кредитор не одержить у розумний строк відповіді на пред’явлену вимогу, він має право пред’явити вимогу в повному обсязі до поручителя. У правовідносинах із кредитором поручитель виступає як самостійний суб’єкт. Він відповідає перед ним так, як і боржник, тобто до його обов’язків входить сплата основного боргу, процентів, неустойки та відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки