Зразок роботи
Важливо, що встановлення факторів ризику щодо позичальника, який є учасником групи компаній, передбачає проведення аналізу в цілому по групі. При цьому необхідно чітко розуміти роль позичальника в групі, що дозволить оцінити суттєвість виявлених факторів ризику. Зокрема, якщо позичальник є ключовою компанією групи, наприклад материнською організацією, балансоутримувачем, то заходи щодо врегулювання заборгованості повинні поширюватися на всі кредитні зобов'язання перед банком. Якщо ж роль позичальника, за яким виявлені чинники ризику, в групі несуттєва, а моніторинг інших учасників групи показав, що в цілому ситуація по групі компаній не погіршується, і якщо отримані гарантії погашення зобов'язань перед банком, то проводити активні заходи по даному позичальнику недоцільно.
Банківська практика показує, що проблемні кредити не виникають раптово. Їх провісниками є тривожні сигнали (чинники ризику) у діяльності позичальника, і чим раніше система ризик-менеджменту банку ідентифікує їх, тим менше заходів потрібно для нейтралізації шкоди, і, відповідно, втрати банку будуть нижче.
Оскільки кредитування займає важливе місце в діяльності банку та є одним з основних джерелом доходу, то необхідно постійно досліджувати і вносити зміни в облік кредитних операцій, що допоможе в правильності і своєчасності прийняття управлінських рішень. Також необхідно продовжувати роботу щодо пошуку можливих рішень оптимізації кредитного портфеля, широке практичне застосування яких допоможе банківській системі України підвищити ефективність діяльності банків в процесі кредитування.
Іноді позичальники не виконують з різних причин зобов'язання перед банком і потрапляють в список боржників. Внаслідок цього кредитор ініціює стосовно таких позичальників процедуру стягнення боргів за кредитом.
Стягнути заборгованість за кредитним договором можна як в досудовому, так і в судовому порядку. На початковій стадії стягнення заборгованості кредитор зазвичай вдається до послуг колекторської компанії, яка діє на підставі договору банку з агентством або за договором поступки права вимоги.
На даному етапі боржник потрапляє під тиск: йому надходять численні дзвінки на телефон з вимогою невідкладно погасити прострочений борг за кредитним договором. Інколи колектори приїжджають на місце проживання боржника, на роботу або турбують родичів позичальника, які до кредиту не мають ніякого відношення.
Оскільки діяльність колекторських агентств на сьогоднішній день не врегульовано законодавчо, колектори використовують для досягнення своєї мети будь-які методи. Подібні дії колекторів зумовлені здебільшого незнанням правових норм як працівників колекторських фірм, так і самих громадян, які не володіють інформацією про свої права.
Напрямки вдосконалення стандартів управління кредитним ризиком з боку кредитної організації включають:
запровадження системного підходу до управління кредитним ризиком, і насамперед врахування взаємозв'язків між кредитними та іншими видами ризиків, що і в цілому підвищення ролі ризик-менеджменту в прийнятті стратегічних і повсякденних рішень;
застосування портфельних концепцій, тобто перехід від управління кредитним ризиком окремих кредитів до управління кредитним ризиком портфеля кредитів.
Банку передбачити настання в житті людини форс-мажорних обставин, що ведуть до погіршення фінансового стану, не завжди можливо. Тому, якщо фінансова ситуація позичальника змінилася і зникла можливість своєчасного внесення платежів або тимчасово втрачена платоспроможність, оптимальним рішенням для обох сторін є звернення позичальника в банк і спільний пошук виходу із ситуації.
Як показує практика, далеко не всі позичальники, які потрапили у скрутну фінансову ситуацію, здатні тверезо оцінити наслідки і прийняти адекватні рішення. Багато вважають за краще не виходити на зв'язок з банком, відключити телефон, змінити місце проживання і так далі. Однак припущення про те, що банк забуде і пробачить борг, є великою помилкою.
Діючі в Україні механізми роботи з проблемною заборгованістю носять загальний характер. З урахуванням зниження платіжної дисципліни позичальників і зростання відсотка простроченої заборгованості, а також при відсутності дієвих ефективних способів її стягнення це може призвести до «зависання» більшості кредитів і неможливості їх фактичного погашення.
Недостатня ефективність судових процедур, а також тривалі строки розгляду, відсутність реальних важелів впливу на позичальника в сучасних умовах можуть позначитися на кредитно-фінансовій сфері країни і нездатність банків виконати зобов'язання перед юридичними і фізичними особами, вкладниками і власниками банківських рахунків.
Ймовірно, беручи до уваги українську специфіку, необхідно звернутися до досвіду зарубіжних країн, в яких процес стягнення проблемної заборгованості носить системний характер. Приміром, слід більше уваги приділити законодавчого регулювання та практики роботи з проблемними кредитами в Сполучених Штатах Америки і великій Британії, в яких протягом довгих років стійко функціонують колекторські агентства.
Не варто залишати без уваги створення фондів акумулювання проблемних боргів. Основне завдання таких фондів - це викуп проблемної заборгованості у кредитних організацій, її подальше обслуговування і, по можливості, рефінансування на ринкових умовах. Одним з найбільш ефективних механізмів роботи з проблемними боргами може стати використання закритих пайових інвестиційних фондів.
Регламентація процесу управління проблемною заборгованістю є найважливішим завданням сучасного етапу розвитку банківської системи в Україні.
Магістр