Баланс між захистом прав людини і забезпеченням національної безпеки в Україні (ID:1210917)

Права людини та основні свободи є природними правами, що належать кожній особі від народження, без будь-яких додаткових умов або потреби в наданні з боку держави. Вони є непорушними й не залежать від волі урядів. Однак реалізація цих прав і їх охорона залежать від діяльності держави, яка зобов'язана забезпечувати їх виконання в рамках національного законодавства. Кожна держава несе відповідальність за гарантування прав людини на своїй території, що може призводити до різного рівня їх реалізації в залежності від конкретної країни. Права людини є незмінними й постійними, і особа не може відмовитись від них. Водночас, кожна людина має можливість впливати на їх реалізацію в суспільстві через відповідні механізми. Україна, як учасниця міжнародних угод, повинна дотримуватись цих норм і ефективно застосовувати їх на своїй території. У цьому контексті С. В. Бобровник зауважує, що обсяг прав і свобод визначає не лише соціальні можливості людини, а й характер її взаємодії в суспільстві [8, с. 85]. Коли ми згадуємо термін «права людини», ми часто асоціюємо його з основними моральними принципами та політичними ідеалами. Це цілком виправдано, оскільки поняття прав людини часто пов'язується з базовими ліберальними свободами, а іноді й більш широкими принципами соціального захисту. Сьогодні права людини набувають ще більшого значення, ставши виразом не лише прагнень індивідів, а й цілих соціальних рухів та політичних структур як на національному, так і на міжнародному рівнях. Права людини не тільки надихають, але й спонукають до конкретних дій і змін у суспільстві. У сучасному праві відбувається переорієнтація на інтереси особи та її потреби, що ставить нові завдання перед дослідниками та практиками. Ключовим завданням стає поєднання двох аспектів: демократичних тенденцій та відданості держави забезпеченню прав і свобод громадян з одного боку, та ефективної організації державних процесів і забезпечення належного дотримання законодавства з іншого [3, с. 103]. В Україні права людини насамперед визначаються правовим статусом особи, що відображає юридичне положення громадянина в суспільстві. Основу правового статусу складають права та свободи людини [11, с. 5]. Що ж мається на увазі під основними правами і свободами? О. Скакун визначає основні права людини як встановлену законом міру свободи, яка відповідає рівню розвитку людства, забезпечує її існування і розвиток, та закріплена на міжнародному рівні як універсальний і рівний стандарт для всіх [21, с. 389]. Хоча права людини та громадянські права тісно пов'язані, вони не є тотожними. Громадянин — це особа, яка має юридичний зв'язок із певною державою відповідно до її законодавства. Права людини регулюються міжнародно-правовими нормами, тоді як права громадянина закріплені в Конституції держави [21, с. 389].