Зразок роботи
РОЗДІЛ І ПОНЯТТЯ “ТЕРОРИСТИЧНИЙ АКТ” В ІСТОРІЇ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА ТА МІЖНАРОДНИЙ ДОСВІД БОРОТЬБИ З ТЕРОРИЗМОМ.
1.1 Поняття “терористичний акт” в історії розвитку кримінального законодавства
В сучасній науці тероризм розглядається як загально-небезпечне, політико-ідеологіологічне, аморальне явище, прояви якого різними способами посягають на громадську безпеку та суспільні відносини, що охороняються законом. Сьогодні в пресі словами "терор`, тероризм" позначаються будь- які резонансні вбивства, захоплення заручників, акти насильства та інші злочини насильницького характеру.
Вказаний злочин має історичні корені. Праобразом сучасного тероризму можна назвати кровну помстy. Незважаючи на жорстоку сутність , вона виконувала регулюючу функцію вже на початку формування суспільства. Елементи терористичного насильства простежуються в інших історичних формах. Наприклад, первинним джерелом сучасних таємних операцій спеціальних служб постає вбивство давньоримського диктатора Юлія Цезаря.
З тероризмом Середньовіччя асоціюється така судово-поліцейська установа католицької церкви у боротьбі з єресеями як інквізиція. Епоха Відродження також мала чимало випадків вбивств політичних діячів. Папи "легалізували " в своїх едиктах позбавлення життя королів та імператорів які не підкорялися Святому престолу. Судовий терор в Росії був характерний для внутрішньої політики Івана Грозного в період опричини. Позасудовий терор бере свій початок в даній державі в період смути " на початку 18 ст і слуryвав для знищення політичних супротивників.
Терор (лат. terror — страх, жах) — неприховане насилля представників влади з використанням державного апарату проти народу з метою придушення не тільки опозиції, але й всього загалу, з метою викликати жах і залишити думки про опір. Іншими словами, терор — насилля з боку наділеного владними повноваженнями («сильніших»).
Вперше системний політичний терор було розгорнуто якобинцями під час Великої французької революції. Прямими їхніми ідеологічними нащадками були більшовики, які розгорнули «червоний терор» з метою придушення політичної опозиції і поширення більшовицької влади за межі захоплених ними Петербургу і Москви. Жертви владного терору обчислюються багатьма тисячами і навіть мільйонами людей. Відомий дослідник Великої французької революції французький історик Огюстен Кошен зробив висновок про демократію як про владу «малого народу» і про терор як про неминучий атрибут демократії. Через засадничу дихотомію в умовах представницької демократії між реальністю політичних відносин і фасматогорією представництва у владі, котра підтримується продуманими компаніями спланованого формування громадської думки правлячою меншиною. Спочатку у Франції це робилося через масонські ложі, а потім через партії. А збої у цій системі, для збереження влади правлячою меншиною, виправляються винятково вже крайнім засобом — терором. Про що свідчила зокрема і політична історія Франції ХІХ ст.
Подібні висновки про терор зробив й український академік Ігор Шафаревич досліджуючи наслідки Лютневої революції та жовтневого перевороту 1917 року в Росії.
Для сучасності теоретико-прикладні дослідження тероризму мають важливе значення. За підрахунками спеціалістів існує від 100 до 200 його визначень. Таке становище зумовлено як надзвичайною складністю самого явища тероризму; так і політико-юридичним розмаїттям його оцінок на міжнародному рівні.[7,с.4] Тероризм являє собою складне; багатопланове явище, що посягає різними способами на різноманітні блага і суспільні інститути, які охороняються законом. Це викликає труднощі у виробленні його загального поняття і відмінних ознак. Тероризм необхідно розглядати не тільки як злочин, але й як негативне соціально-правове явище. Це допоможе усвідомити всю складність цього феномену, а також помітити певні шляхи щодо законодавчого визначення цього поняття, яке повинно грунтуватися, на врахуванні його поліаморфності [9, с.77] Як уже зазначалося, єдиного розуміння, щодо визначення тероризму на сьогодні немає. Більше того, деякі дослідники вважають взагалі недоцільною криміналізацію тероризму. Так, наприклад, B.М. Смітієнко аргyментyє свою позицію тим, що крім встановленої відповідальності за терористичний акт (ст. 258 ККУ) достатньо інших кримінальних ва›келів впливу у чинному законодавстві.
Інші вчені ототожнюють тероризм лише з політичними злочинами. Тероризм же є поняттям набагато ширшим. Для ілюстрації цього твердження можна навести декілька його визначень, якими користуються відомі організації антизлочинного спрямування. ЦРУ визначає тероризм як погрозу застосування чи застосування
насильства в політичних цілях особами чи групою осіб, які діють за або проти існуючого в країні уряду, коли такі дії спрямовані на те щоб нанести удар чи залякати більш чисельну групу або безпосередню жертву: щодо якої було застосовано насильство.[10, с.66]
ФБР використовує у своїй діяльності наступне визначення: "Тероризм-
протизаконне застосування сили проти осіб чи власності, щоб залякати чи
примусити уряд, цивільне населення або будь-який сегмент для досягнення
політичних і соціальних цілей.”
Міністерство оборони США ( директива Ме 2000.12 від 20,12.83 р,) дає таке визначення: " тероризм - протиправне застосування чи погроза застосування сили або насильства революційною організацією проти індивідів чи власності з метою справити тиск або залякати уряд у політичних чи ідеологічних цілях. Закон України “ Про боротьбу з тероризмом" передбачає , що тероризм- це суспільно небезпечна діяльність, що полягає у свідомому, цілеспрямованому застосуванні насильства шляхом захоплення заручників, підпалів, убивств, тортур , залякування населення та органів влади або вчинення інших посягань на життя чи здоров'я ні в чому не винних людей або погрози вчинення злочинних дій з метою досягнення злочинних цілей. [4, с_1].
Український дослідник тероризму В.Ф.Антипенко вважає тероризм політичним злочином і з огляду на це пропонує кримінально-правову норму, що визначає відповідальність за цей злочин віднести до розділу "3лочини проти основ національної безпеки України". Він визначає тероризм як застосування насильства для впливу шляхом залякування на недоторканість національних чи наднаціональних інститутів, яке призвало до певних жертв, або настання суспільно-небезпечних наслідків, або таке, що утворює загрозу їх настання.[6,с.45]. 3 цією думкою цілком можна погодитись.
В. П. Ємельянов розглядає поняття тероризму ширше і не обмежується розуміннями його як політичного злочину. Він визначив тероризм, як такі загально-небезпечні дії або суспільну небезпеку, які спрямовані на створення в соціальній сфері обстановки страху, неспокою, пригніченості з метою прямого або непрямого впливу на прийняття будь-якого рішення чи відмови від нього в інтересах винних.
Це визначення вдало відображає сутність тероризму і не переобтяжене зайвими поняттями. Крім того, В. П_ Ємельянов пропонує і свій варіант кримінально-правової норми, що передбачає відповідальність за
тероризм.
"Вчинення або загроза вчинення загально-небезпечних дій, що створюють небезпеку для життя або здоров'я людини чи загрозу настання інших тяжких наслідків і спрямовані на залякування населення з метою спонукання органу державної влади, органу місцевого самоврядування, міжнародної організації чи її представників, а також фізичної чи юридичної' особи чи групи осіб вчинити або утриматися від вчинення будь-якої дії (тероризм) [15,с_85].
Дане визначення по своїй суті відповідає визначенню терористичного акту даного в ст 258 діючого нині Кримінального кодексу, що має такий вигляд:
1.Терористичний акт тобто застосування зброї, вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку для життя чи здоров'я людини або заподіяння значної майнової шкоди чи настання інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, провокації, воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення, або з метою впливу на прийняття рішень чи вчинення або невчинення дій органами державної влади чи органами місцевого самоврядування, службовими особами цих органів, об'єднаннями громадян, юридичними особами, або привернення уваги громадськості до певних політичних, релігійних чи інших поглядів винного (терориста), а також погроза вчинення зазначених дій з тією самою метою. [2, с.258].
На мою думку визначення, що подано в Кримінальному кодексі є занадто розширеним і потребує певного звуження, визначення Ємельянова було б більш придатним, але воно також далеке від досконалості,
Крім того, такий український дослідник тероризму, як В. Піпкан вважає, що в Кримінальному кодексі....
Магістр