«Законність і правопорядок» (ID:1216966)

ВСТУП Актуальність теми дослідження. Підтримання правопорядку є однією з основних умов стабільного функціонування демократичної держави. Важливість аналізу питання зміцнення верховенства права зростає в контексті трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні, особливо в контексті європейської інтеграції та судової реформи. Сучасний стан верховенства права характеризується серйозними викликами, такими як корупція, вибіркове правосуддя та низький рівень правової культури. Тому необхідно всебічно проаналізувати механізми забезпечення верховенства права, правової культури та громадського контролю. Мета роботи. Комплексний аналіз принципів правопорядку, визначення їх значення для правової системи та аналіз основних проблем забезпечення верховенства права в сучасній Україні. Для досягнення поставленої мети необхідно дослідити концептуальні основи правопорядку, механізми їх реалізації, можливі шляхи вдосконалення правової системи. Пріоритетна увага приділяється аналізу ролі органів державної влади у зміцненні законності, розвитку правової культури, впливу громадського контролю на правову ситуацію, перспективам розвитку правової держави в Україні. Завдання роботи. Для досягнення поставленої мети були поставлені наступні завдання: проаналізувати поняття законності та правопорядку. Визначте основні принципи законності та їх значення в правопорядку. Дослідити співвідношення законності та правопорядку. Окресліть роль державних інституцій у забезпеченні законності та правопорядку. Визначте основні проблеми забезпечення верховенства права в Україні. Запропонувати шляхи вдосконалення механізмів зміцнення верховенства права. Об'єкт дослідження — процес забезпечення законності та правопорядку в державі. Предмет дослідження — правові, адміністративні та соціальні механізми забезпечення законності й правопорядку, а також їх вплив на правову систему України.  РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ЗАКОННОСТІ ТА ПРАВОПОРЯДКУ 1.1. Поняття законності та правопорядку Законність — заснований на правовій природі його організації режим суспільно-політичного життя, що виявляється в необхідності точного, суворого і неухильного дотримання та виконання всіма суб’єктами права чинних законів. Сутність правової держави полягає в сумлінному і неухильному застосуванні та виконанні всіма суб’єктами права чинного законодавства, що гарантує законність суспільних відносин. Метою правової держави в демократичній державі є забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Засоби і способи реалізації вимоги законності повинні мати правовий характер. Єдність сутності, мети і засобів реалізації вимоги законності виражається в категорії законності. Згідно з класичним визначенням британського конституціоналіста Альберта Дайсі, верховенство права є абсолютним: «Верховенство права — це абсолютний авторитет і верховенство застосовуваного права, на відміну від довільного розпорядження владою; «Це не просто свавілля влади, а можливість влади діяти на власний розсуд в окремих випадках виключена». [1]. Принцип законності — головна ідея, яка розкриває зміст законності як стану правомірності суспільних відносин і правомірності поведінки особистості: Принцип верховенства права передбачає, що право є актом вищого законодавчого органу, який безпосередньо виражає волю народу, а тому стоїть на чолі системи нормативно-правових актів. Усі нормативно-правові акти не повинні суперечити закону, прийматися у порядку та формі, чітко визначених законом, а правоохоронні органи діяти відповідно до закону та виданих відповідно до нього підзаконних актів. У демократичній державі не може бути «калузького» чи «рязанського» закону, «басманного» чи «печерського» правосуддя. Усі державні установи, службовці та громадяни однаково повинні знати та виконувати вимоги законодавства. Ніхто не має права визначати для себе міру застосування закону до нього, ніхто не має права вважати себе вищим або поза законом. Принцип рівності всіх перед законом, тобто визнання рівних прав і обов'язків для всіх незалежно від соціального стану, посади, раси чи статі; щоб усі люди були однаково захищені та однаково забезпечені від зловживань з боку влади та державного управління. Верховенство права є основою виникнення і розвитку демократії; і навпаки, демократія є основним фактором зміцнення верховенства права. Без демократії законність може виродитися у свавілля держави над людиною, а без законності демократія може виродитися в охлократію (панування натовпу), анархію та свавілля натовпу над людиною. Цей принцип приписує дію законності лише правовим актам. У цьому випадку законність набуває якості легітимності. [1]. Принцип субсидіарності показує, як співвідносяться цілі діяльності держави із засобами їх реалізації. Передбачається, що право містить найвищу соціальну користь, тобто відповідає цілям і завданням суспільства. Найкраще рішення має бути обране в рамках закону. Так само, як неможливо досягти найвищих цілей шляхом пригнічення та маргіналізації прав людини, настільки ж неприйнятним є порушення закону під приводом (повсякденного, місцевого чи інституційного) власного інтересу. Принцип необхідної відповідальності. Це означає, що кожне правопорушення має бути вчасно виявлено, а винний – справедливо покараний. Усвідомлення необхідності відповідальності є головним стримуючим фактором для потенційних злочинців. Законність вважається загальним правовим принципом, суть якого полягає в категоричній вимозі, щоб усі суб'єкти права діяли відповідно до закону в усіх сферах правового життя. [1]. Не вдаючись до обговорення визначення та переліку правоохоронних органів та їх відношення до правоохоронної діяльності, очевидно, що сфера діяльності правоохоронних органів не може обмежуватися лише тими, хто уповноважений здійснювати оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування та/або застосовувати зброю. Поняття правопорядку настільки широке, що в систему, яка його забезпечує, входять як суто правоохоронні органи (органи внутрішніх справ), так і інші організації (органи внутрішніх справ), які не відповідають усім перерахованим ознакам правоохоронних органів, але здійснюють важливу правоохоронну діяльність у відповідних сферах. Для його правильного визначення необхідно враховувати, що конкретна сфера правовідносин із певною метою може характеризуватися наявністю спеціальної організації, яка забезпечує правопорядок у цій конкретній сфері. До таких особливих сфер відноситься військова сфера, пов'язана з силами національної оборони. Відповідно до пункту 18 статті 1 Закону України «Про національну безпеку України» до них належать Збройні Сили України, а також інші утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні органи, розвідувальні служби та спеціальні організації з правоохоронними функціями, на які відповідно до Конституції та законів України покладено функції із забезпечення оборони держави [1]. Тому у цій сфері створені та діють спеціальні органи із забезпечення законності та правопорядку в діяльності Сил оборони України. 1.2. Сутність і значення правопорядку та законності в державі Сутністю правопорядку є впорядкованість суспільних відносин, яка забезпечується дотриманням норм права всіма суб’єктами правовідносин. Правопорядок є результатом ефективного функціонування правової системи, що забезпечує стабільність, порядок, передбачуваність у взаємодії держави, суспільства та громадян. Законність є основоположним принципом, який вимагає від усіх юридичних осіб, від громадян до державних установ, суворого дотримання та виконання чинних правових норм. Його головна мета – захист прав і свобод усіх людей, забезпечення справедливості та підтримання демократичного правового порядку. Важливість правопорядку та верховенства права Стабільність і передбачуваність. Завдяки верховенству права суспільство має чіткий кодекс поведінки та уникає хаосу та безладу. Захист прав і свобод. Верховенство права гарантує дотримання прав людини та захищає їх від свавілля та зловживання владою. [2, с. 20]. Підтримка демократії. Верховенство права створює умови для функціонування демократичних інститутів і гарантує верховенство права. Соціальна справедливість. Верховенство права допомагає запобігти дискримінації та забезпечує рівність усіх перед законом. Економічний розвиток. Чіткі правові гарантії сприяють розвитку бізнесу та залученню інвестицій. Тому правопорядок і верховенство права є основою ефективного функціонування держави, підтримки соціальної єдності та правового захисту кожного громадянина. Україна має й інші ознаки, притаманні правовій державі та закріплені в її конституції. Це передбачає визнання пріоритету прав і свобод людини і громадянина, взаємну відповідальність держави і громадян, поділ державної влади на законодавчу, виконавчу і судову, демократичні форми правління, соціальну справедливість і гуманізм. У статті 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, згідно з якими ніхто не може бути примушений робити що-небудь, не передбачене законом, а державні органи та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами. Як слушно зазначають науковці, у правовій державі закон має перевагу над державою, яка має поважати виданий нею закон, доки він існує та діє, хоча має право переглядати чи змінювати його. Підпорядкування державної влади доповнюється визнанням природних, невідчужуваних і невідчужуваних прав особи, які передують державі. Але оскільки людина усвідомлює свої права, вона повинна усвідомлювати свої обов’язки, межі дозволеної поведінки та те, що інші люди наділені подібними правами, які вони повинні визнавати та поважати. [2, с. 24]. 1.3. Принципи законності та правопорядку Законність є основоположним принципом, який регулює діяльність держави, громадських і комерційних організацій, посадових осіб і громадян. Він характерний для демократичних держав, оскільки протистоїть свавіллю і незаконності, вимагає суворого дотримання правових норм, обмежує дії органів державної влади виключно в рамках закону. У державному управлінні законність реалізується як метод, заснований на правових засобах і процедурах, що виключають перевищення повноважень і меж компетенції. Законність забезпечує відповідність суспільних відносин вимогам права, яке своєю дією створює правовий порядок. Правопорядок, у свою чергу, створює порядок і організованість у суспільстві, виступаючи показником реального виконання правових норм. Він відображає атмосферу правового життя, де закони не тільки приймаються, а й виконуються всіма суб'єктами права. [3, с. 1-4]. Правопорядок виникає як частина загального суспільного порядку, що включає лише ті сфери, які потребують правового регулювання, залишаючи інші аспекти на рівні моралі чи соціальних норм. Його зміст орієнтований на захист прав і свобод людини, забезпечення стабільності в суспільстві, утвердження верховенства права. Тому законність є основою правопорядку, а правопорядок — його практичним втіленням. Принцип законності є основним вихідним пунктом, з якого встановлюються правові норми, і є беззаперечною базовою вимогою, яка ставиться до поведінки учасників правовідносин. Принцип законності розкриває свою сутність як режиму суспільно-політичного життя в демократичній правовій державі. Принцип законності, верховенство права в усіх правових актах. Цей принцип означає, що всі правові акти (нормативні та правозастосовчі) підпорядковуються закону відповідно до їх підпорядкованості. Конституція країни має вищу юридичну силу. Усі закони мають відповідати Конституції, а підзаконні норми – закону. Підзаконні нормативно-правові акти можуть прийматися і набирати чинності лише у разі, якщо певні суспільні відносини не врегульовані законом. [3]. Правозастосовні акти мають бути квазінормативними. Тобто закони та нормативні акти, які є нормативними актами, мають виконуватися. Загальність принципу верховенства права означає, що всі державні установи, органи державної влади, підприємницькі організації, посадові особи та громадяни в суспільстві повинні дотримуватися закону. Не може бути винятків із вимог законності для фізичних чи юридичних осіб. Єдність розуміння і застосування права в усій сфері його дії. Закон є єдиним на всій території держави і на всіх її територіях. Закон ставить однакові вимоги до всіх суб'єктів своєї діяльності в часі та просторі. Єдине розуміння сутності та конкретного змісту права гарантує законність діяльності правоохоронних органів і однакове застосування правових норм до всіх юридичних осіб. Єдність права не виключає, а навпаки вимагає різноманітності в правотворчості та правозастосуванні. Кожен державний орган, громадська установа чи комерційна організація визначає і застосовує право з урахуванням свого функціонального призначення та місцевих особливостей. Проте його положення та застосування здійснюються в рамках закону та відповідно до закону. [3]. Уникнення конфлікту між законністю та доцільністю. Закони не можна відкидати або не виконувати, виходячи з життєвих інтересів (місцевих, особистих тощо). Сам закон відповідає найвищим суспільним інтересам. Субсидіарність права означає, що в законодавчій і правозастосовчій діяльності найкращий варіант (який відповідає цілям і завданням суспільства) повинен вибиратися суворо в рамках закону. Наприклад, при призначенні кримінального покарання судді керуються законом і враховують тяжкість злочину та особу винного при визначенні найбільш прийнятного покарання в кожному конкретному випадку. Закон необхідно поважати в кожному випадку, але в рамках закону в кожному окремому випадку можна вжити найбільш відповідні заходи. Необхідність кримінальної відповідальності означає, що кожне правопорушення буде оперативно розкрито. Правоохоронні органи мають одночасно запобігати та ефективно протидіяти злочинності. Йдеться про законність – реальне дотримання правопорядку в усіх сферах діяльності та необхідність відповідальності за порушення правопорядку.