Зразок роботи
ВСТУП
Роль міжнародного права полягає в забезпеченні мирного співіснування та співробітництва між державами, а також у взаємодії з національними правовими системами держав, впливаючи на їхнє внутрішнє законодавство та практику.
Ключова роль міжнародного права полягає в підтримці міжнародного правопорядку та стабільності. Воно діє як набір правил, які держави добровільно приймають для координації своїх дій та обмеження конфліктної поведінки в умовах відсутності єдиного світового уряду. Міжнародне право перетворює хаотичні, силові відносини між державами на впорядковані, передбачувані та засновані на праві відносини.
Міжнародне право відіграє критичну роль у глобальному правопорядку:
Воно встановлює правила поведінки для держав та міжнародних організацій, допомагаючи уникнути конфліктів і сприяючи стабільності.
Однією з головних цілей міжнародного права є забезпечення міжнародного миру та безпеки через заборону застосування сили.
Міжнародні договори та звичаї покладають на держави обов'язки поважати та захищати основні права і свободи людини, створюючи універсальні стандарти.
Воно забезпечує основу для співпраці у таких сферах, як зміна клімату, міжнародна торгівля, охорона здоров'я та боротьба зі злочинністю.
Міжнародне право не існує ізольовано; воно активно взаємодіє з внутрішнім правом кожної держави, існують дві основні теорії співвідношення — моністична та дуалістична.
Функції міжнародного права — це конкретні напрями його впливу на міжнародні відносини:
• Регулятивна функція: Це основна функція, яка полягає у встановленні чітких правил поведінки (прав та обов'язків) для суб'єктів міжнародного права. Вона охоплює всі сфери взаємодії — від дипломатичних відносин до міжнародної торгівлі та використання світового океану.
• Забезпечувальна (охоронна) функція: Вона спрямована на захист існуючого міжнародного правопорядку. Це включає механізми примусу (санкції ООН, контрзаходи держав) та відповідальності за порушення норм права (наприклад, за агресію чи воєнні злочини).
• Координаційна функція: Ця функція допомагає державам узгоджувати свої інтереси та дії для досягнення спільних цілей, таких як боротьба зі зміною клімату, пандеміями, або міжнародною злочинністю.
• Правотворча функція: Міжнародне право постійно розвивається через створення нових норм шляхом укладання міжнародних договорів або формування нових звичаєвих норм, що відображають нові виклики та потреби світового співтовариства.
Отже, міжнародне право є критично важливим інструментом для забезпечення цивілізованого та передбачуваного світового порядку.
В Україні ця взаємодія регулюється Конституцією[9]:
Згідно зі статтею 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України[9].
Якщо міжнародним договором встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у внутрішньому законодавстві (наприклад, Кодексі законів про працю України), застосовуються правила міжнародного договору.
Норми міжнародного права сприяють оновленню, модернізації та вдосконаленню національного законодавства, що особливо важливо в умовах реформування правової системи держави.
Таким чином, міжнародне право виступає як фундамент глобальної взаємодії та ключовий чинник розвитку внутрішнього законодавства, забезпечуючи дотримання загальновизнаних стандартів усередині країн.
Міжнародне право має фундаментальне значення як для світового правопорядку, так і для національних правових систем та науки правознавства (правоведення).
Для правознавства міжнародне право є надзвичайно важливим:
Воно змушує правову науку виходити за межі виключно внутрішньодержавного права, вивчаючи особливу, децентралізовану систему норм, що базується на згоді держав, а не на примусі з боку єдиної верховної влади. Вивчення міжнародного права стимулює розвиток нових методів аналізу правових явищ, що враховують міждержавний характер відносин, м'яке право (soft law), звичаєві норми та особливості міжнародного нормотворення.
Воно дає основу для глибокого дослідження поняття державного суверенітету, його меж в умовах глобалізації та зростання взаємозалежності держав.
Міжнародне право часто виступає як нейтральний спільний знаменник, що дозволяє порівнювати різні національні правові традиції (романо-германську, англо-саксонську тощо).
У загальній системі права міжнародне право відіграє роль сполучної ланки та універсального регулятора:
• Системоутворюючий фактор: Воно забезпечує єдність світового правового простору, встановлюючи мінімальні стандарти поведінки, обов'язкові для всіх членів міжнародного співтовариства.
• Легітимізація національного права: Дотримання міжнародно-правових норм є ознакою правової держави та забезпечує її легітимність на міжнародній арені.
• Механізм захисту індивіда: Міжнародне право надає індивідам (громадянам) додаткові, часто більш ефективні, механізми захисту їхніх прав, коли внутрішньодержавні засоби виявляються недостатніми (наприклад, звернення до Європейського суду з прав людини).
• Основа правосуддя: Воно є основою для діяльності міжнародних судових установ (Міжнародний Суд ООН, Міжнародний кримінальний суд), які забезпечують правосуддя на глобальному рівні.
Отже, міжнародне право не тільки регулює відносини між державами, але й збагачує наукову думку та цементує глобальну правову систему, забезпечуючи дотримання універсальних цінностей та стандартів.
Система міжнародного права – являє собою комплекс юридичних норм, що характеризується принциповою єдністю й одночасно упорядкованим підрозділом на відносно самостійні частини (галузі, підгалузі, інститути). Міжнародне право, як і внутрішньодержавне право, складається з юридичних норм.
Норма міжнародного права - це створене угодою суб'єктів формально визначене правило, що встановлює для них права, обов'язки та забезпечуване юридичним механізмом.
Інститут міжнародного права – це відносно відокремлена сукупність міжнародно-правових норм, що у межах МП регулюють визначену сферу відносин між його суб’єктами або встановлюють міжнародно-правовий статус чи режим будь-якого простору, сфери або іншого об’єкта міжнародних правовідносин.
Галузь міжнародного права – це сукупність правових кодифікованих в міжнародних договорах міжнародно-правові норми, які регулюють відносини суб’єктів МП в одній будь-якій широкій сфері їх міжнародного співробітництва. Кожна галузь являє собою самостійну систему, але кожна може вважатися і підсистемою в рамках цілісної єдиної системи міжнародного права.
Знання та розуміння основ міжнародного права сьогодні є вкрай актуальним не тільки для юриста, але й для звичайного громадянина. Відповідні знання дають можливість зрозуміти події які відбуваються в світі, оцінювати їх та самостійно робити висновки.
Міжнародне право є окремою системою норм і кардинально відрізняється від вітчизняного національного права. Але в той же час міжнародне право здійснює значний вплив на національне право. Особливо цей процес активізувався з закріпленням перспектив про приєднання України до європейського економічного простору.
1. Поняття і принципи міжнародного права: класифікація та юридичне значення
Міжнародне право — це сукупність норм, що регулюють відносини між суб'єктами міжнародного права, а його принципи — це основоположні, загальновизнані норми, які визначають зміст, характерні риси та володіють найвищою юридичною силою. Принципи закріплюють основні права та обов'язки суб'єктів, слугують критерієм правомірності інших норм, а також визначають напрямки розвитку міжнародного правопорядку.
Основні принципи міжнародного права - це історично обумовлені основоположні загальновизнані норми, що виражають головний зміст міжнародного права, його характерні риси та володіють вищою, імперативною юридичною силою [1].
Основні принципи міжнародного права зафіксовані в Статуті ООН та Статуті Міжнародного Суду ООН від 26 червня 1945 року [13], а їх зміст розкривається в Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва відповідно до Статуту ООН, що прийнята Генеральною Асамблеєю в 1970 р., у Віденській конвенції про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р. [1], у Віденській конвенції про право договорів між державами і міжнародними організаціями або між міжнародними організаціями від 21.03.1986 р. [2], а також у Заключному акті Наради з безпеки і співробітництва в Європі 1975 року та інших міжнародних угодах.
Широко визнано, що принципи Статуту ООН не можуть бути скасовані державами в односторонньому порядку або за згодою[13].
В Статуті ООН встановлено наступні основні принципи міжнародного права, які були деталізовані в Декларації про принципи міжнародного права[13]:
1. Суверенної рівності і незалежності всіх держав.
2. Не втручання у внутрішні справи держав.
3. Мирного вирішення міжнародних спорів (залагоджування або розв’язання міжнародних конфліктів або ситуацій, що можуть призвести до порушення миру).
4. Мирного співробітництва.
