Зразок роботи
Ще за часів Піфагора, Геракліта, Арістотеля та Цицерона стало зрозуміло, що ключем до вдалого та стабільного розвитку будь-якого суспільства є ефективне управління ним. Вже тоді, у часи античності, більше 5 тис. років тому, розпочалося формування теоретичних основ організації державної служби. На протязі усієї історії людства, управління державою старалися доручати лише компетентним, мудрим та порядним людям, які були віддані своєму народу.
З часом, думка про управління державою та суспільством еволюціонувала та вже на початку XIX ст. знайшла своє вираження у найперших концепціях державної служби. Саме завдяки ним інститут державної служби наразі є добре відомим багатьом країнам світу.
До вивчення питань державної служби зверталося чимало науковців. Серед них ми можемо виділити: М.В. Ковальова, Ю.П. Дмитренка, Т.Л. Желюка, Г.Г. Забарного, В.К. Колпакова, Є.С. Черногога, В.Б. Авер’янова, О.Ю. Оболенського та ін.
У сучасній демократичній, правовій та соціальній державі, існування останньої без державної служби та державного управління неможливе. Як відомо, державна служба як спеціалізована сфера діяльності державних службовців виникає разом з державою як її органічна складова. Державна служба та держава йдуть поряд та взаємно доповнюють одна одну, оскільки за своєю природою державна служба покликана продовжити і завершити організаційне оформлення держави, а найголовніше — зробити її механізм дієвим та здатним вирішувати різноманітні питання державного управління на практиці.
З моменту набуття Україною незалежності розпочався новий етап в становленні і розвиткові як держави, так і державної служби, що характеризується кризовими явищами в економіці, політичній, соціальній та духовній сферах, реформами в багатьох сферах суспільного життя, в тому числі і в адміністративній сфері. У реаліях сьогодення питання державної служби стоїть надзвичайно гостро і досі. Тому є очевидною необхідність реформування та пошуку принципово нових моделей державної служби, особливо у світлі європейського вибору України, зміни пріоритетів у державотворенні та теперішніх соціально-політичних процесів в українському суспільстві.
Актуальність обраної теми випливає з того, що інститут державної служби є основою для функціонування державних органів, незалежно від специфіки їх роботи та компетенції. В свою чергу саме на них покладається одне з найважливіших завдань держави — забезпечення державної та політичної стабільності країни та добробуту її населення. Крім цього, досі існує необхідність чіткого закріплення понять «державна служба», «державний службовець», проведення класифікації державних службовців, а також визначення основних ознак державної служби, аналізу чинного законодаства щодо питань державної служби, пошуку актуальних проблем та шляхів їх вирішення.
Об’єктом дослідження курсової роботи є державна служба.
Предметом дослідження є поняття, мета, завдання, цілі, функції, принципи, система та види державної служби, її нормативно-правове забезпечення, особливості правового статусу державного службовця та проходження державної служби, а також сучасні тенденції розвитку інституту державної служби в Україні.
В процесі роботи над курсовою використано як загальнонаукові, так і спеціальні методи дослідження: вивчення та аналіз літературних джерел, узагальнення та систематизація, логіко-юридичний, тощо.
Метою курсового дослідження є аналіз поняття «державна служба», як самостійної правової категорії і як реального явища.
Завдання роботи:
1) розкрити поняття державної служби;
2) охарактеризувати мету, завдання, цілі, функції, принципи, види та систему державної служби;
3) з’ясувати особливості правового статусу державного службовця;
4) ознайомитись із порядком проходження державної служби.
5) проаналізувати нормативно-правове забезпечення функціонування державної служби в Україні, проблеми її розвитку та шляхи удосконалення.
6) здійснити порівняльну характеристику діючого та нового Законів України «Про державну службу».
Структура курсової роботи складається з вступу, двох розділів, висновку та списку використаних джерел. Список використаних джерел включає 18 найменувань.