Зразок роботи
Запобігання конфлікту інтересів у діяльності поліцейських є одним із ключових напрямів антикорупційної політики в системі Національної поліції України, оскільки саме конфлікт інтересів часто стає підґрунтям для виникнення корупційних дій, зловживання владою, порушення принципів об’єктивності та справедливості. Конфлікт інтересів — це ситуація, за якої особисті інтереси поліцейського, його родичів чи близьких осіб можуть впливати або створювати враження впливу на неупереджене виконання службових обов’язків. У сфері правоохоронної діяльності, де від кожного рішення може залежати доля людини, довіра громадян, дотримання законності, попередження такого конфлікту має першочергове значення.
Важливо розуміти, що конфлікт інтересів не завжди означає факт корупційного правопорушення, проте він створює небезпечне середовище, у якому з’являється спокуса використовувати службові повноваження для власної вигоди. Саме тому законодавство України, зокрема Закон «Про запобігання корупції», чітко регламентує порядок виявлення, повідомлення та врегулювання конфлікту інтересів у діяльності службових осіб, зокрема працівників поліції. Згідно з цими нормами, кожен поліцейський зобов’язаний негайно повідомити свого безпосереднього керівника про наявність потенційного або реального конфлікту інтересів, а керівник, своєю чергою, має забезпечити його врегулювання шляхом усунення працівника від прийняття рішень у відповідній ситуації або шляхом зміни його посадових обов’язків [9, с. 38-42]
У практичному вимірі запобігання конфлікту інтересів у поліції передбачає створення ефективної системи внутрішнього контролю, роз’яснення норм законодавства, постійне навчання особового складу та формування культури доброчесності. Відомчі інструкції Національної поліції зобов’язують керівників структурних підрозділів проводити регулярні інструктажі щодо недопустимості виникнення ситуацій, які можуть свідчити про зацікавленість працівника у прийнятті того чи іншого рішення. Особливо це стосується питань, пов’язаних із проведенням перевірок, прийняттям адміністративних рішень, використанням матеріальних ресурсів, участю у розслідуваннях, видачею дозволів чи складанням процесуальних документів.
Найбільш поширеними ситуаціями конфлікту інтересів серед поліцейських є участь у розслідуванні справ, де фігурують родичі чи знайомі, використання службового становища для отримання вигоди у приватних справах, надання переваг певним особам або організаціям, а також прийняття рішень під впливом сторонніх осіб. Для запобігання таким випадкам у Національній поліції діє система декларування майна, доходів і витрат, що дозволяє виявляти можливі джерела приватної зацікавленості. Внутрішні підрозділи безпеки здійснюють перевірки на предмет наявності ознак конфлікту інтересів, а в разі його встановлення застосовують дисциплінарні заходи або передають матеріали до компетентних органів.
Ключову роль у запобіганні конфлікту інтересів відіграє також прозорість службових процедур. Автоматизація процесів, електронний документообіг, цифрові системи контролю за прийняттям рішень зменшують вплив людського фактору та унеможливлюють приховування зацікавленості у конкретних справах. Наприклад, електронний розподіл кримінальних проваджень між слідчими забезпечує випадковий і незалежний принцип призначення, що унеможливлює втручання керівництва або самого поліцейського з метою отримання вигоди [10]
Особлива увага приділяється етичному аспекту поведінки поліцейського. У професійному середовищі формується чітке усвідомлення того, що будь-яке рішення повинно ґрунтуватися на законі та службовому обов’язку, а не на особистих почуттях, симпатіях чи вигоді. Кожен працівник поліції має розуміти, що навіть потенційний конфлікт інтересів може підірвати довіру до поліції, викликати сумніви у справедливості її рішень і поставити під загрозу репутацію всієї інституції. Тому важливо, щоб запобігання конфлікту інтересів розглядалося не як формальність, а як елемент внутрішньої культури служби.
Відомчі механізми запобігання конфлікту інтересів включають обов’язкове інформування новоприйнятих працівників про антикорупційне законодавство, підписання ними декларацій про доброчесність, а також регулярне проходження службових перевірок. Важливо, що в поліції діють чіткі дисциплінарні процедури, які дозволяють притягнути до відповідальності навіть у випадках, коли порушення не спричинило матеріальної шкоди, але створило передумови для втрати неупередженості. Такі механізми демонструють нульову толерантність до будь-яких форм приватного впливу на службову діяльність.
