Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МИРОВОЇ УГОДИ У ЦИВІЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ УКРАЇНИ
Судові рішення постановляються судами іменем України та є обов’язковими до виконання на всій територїї України (ч. 5 ст. 124 Конституцїї України) [1]. Вони викладаються у формі ухвали або рішення (ч. 1 ст. 208 ЦПК України [3], п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення по цивільній справі») [4]. Ухвали постановляються, зокрема, у випадку визнання судом мирової угоди сторін (ч. 5 ст. 175, ст. ст. 205, 206, ч. 2 ст. 208 ЦПК України) [3].
Мирова угода у формулярному процесі Стародавнього Риму мала назву «transactio», яка за своєю сутністю була судовим рішенням. У цивіль¬ному процесі Російської їмперїї на початку XX ст. сторони могли припинити провадження за взаємною згодою двома способами. Перший передбачав заяву позивача до суду про відмову від своїх вимог та відповідача про згоду на припинення справи. Угода між сторонами про припинення справи також могла укладатись у формі мирової угоди, тобто договору про усунення спірності правовідношення шляхом взаємних поступок. [11, с. 10]
Одним із способів врегулювання спору між сторонами судової справи є укладення мирової угоди. Мирова угода – угода сторін, в якій вони викладають прийнятний для них варіант вирішення судової справи, розподіляють спірні права та обов’язки, або відмовляються від таких шляхом досягнення компромісу. Наслідком затвердження мирової угоди судом є припинення провадження по справі, а також встановлення, припинення чи зміна прав та обов’язків для сторін.
Відповідно до статті 175 Цивільного процесуального кодексу України мирова угода укладається сторонами з метою врегулювання спору на основі взаємних поступок і може стосуватися лише прав та обов’язків сторін та предмета позову. [3] До ухвалення судового рішення у зв’язку з укладенням сторонами мирової угоди суд роз’яснює сторонам наслідки такого рішення, перевіряє, чи не обмежений представник сторони, який висловив намір вчинити ці дії, у повноваженнях на їх вчинення. У разі укладення сторонами мирової угоди суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Закриваючи провадження у справі, суд за клопотанням сторін може постановити ухвалу про визнання мирової угоди. Якщо умови мирової угоди суперечать закону чи порушують права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у визнанні мирової угоди і продовжує судовий розгляд. [15, с. 54]
Укладення мирової угоди досить часто є єдиним виходом сторін із безкінечного судового процесу, шляхом поступок своїми правами чи покладенням на себе нових обов’язків. Але, не рідко підписання мирової угоди є одним із засобів захисту позиції сторони і при підписанні такої угоди сторона не має на меті виконувати взяті на себе зобов’язання. Одним із способів невиконання взятих на себе зобов’язань, є посилання сторони на інше розуміння нею положень мирової угоди. Як показує практика, в такому випадку сторона, права якої порушені, з метою їх захисту звертається до суду із заявою про роз’яснення ухвали про затвердження мирової, із заявою про роз’яснення мирової угоди, а також про зміну умов мирової угоди. [13, с. 104] Спробуємо проаналізувати вказані варіанти захисту на прикладі, враховуючи установлену судову практику та норми чинного законодавства. Нагадаємо, що ухвала про затвердження мирової угоди за своїм правовим значенням прирівнюється до судового рішення і підлягає примусовому виконанню.
Перший варіант – сторона звертається до суду із заявою про роз’яснення ухвали про затвердження мирової угоди. Відповідно до статті 221 Цивільного процесуального кодексу України якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі, або для державного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз’яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту. Подання заяви про роз’яснення рішення суду допускається, якщо воно ще не виконане або не закінчився строк, протягом якого рішення може бути пред’явлене до примусового виконання. [3]
Магістр