Глобальна інституалізація економічного розвитку (ID:143729)

І. Єфіменко під інституалізацією розуміє процес, який здійснюється згідно з об’єктивними закономірностями та виокремлює його етапи. На першому етапі інституалізація пов’язана із відокремленням процесів у самостійні сектори, які охоплюють специфічні операції й процедури, що відбивають внутрішній алгоритм конкретної діяльності. На цьому етапі окремі операції та процедури із внутрішніх ознак діяльності перетворюються в обов’язкові для всіх суб’єктів правила поведінки. На другому етапі формуються особливі професійно-корпоративні види діяльності, що обслуговують відособлену сферу. На третьому етапі відтворюються як неформальні, так і формальні правила та норми (традиції, стандарти, правила і закони), що регулюють поведінку суб’єктів в окремих сегментах. На четвертому етапі виникають спеціальні інститути-установи (асоціації, союзи, об’єднання), що обмежують, контролюють і захищають діяльність своїх учасників, знімають конфлікти й протиріччя всередині інституціонального середовища та за його межами. Такі організації можуть бути як державними, так і саморегулюючими. На п’ятому етапі відбувається інституалізація процедур і операцій, що регулюють обмін повноважень рівноправних учасників та взаємодію сторін. Враховуючи швидко змінюване зовнішнє середовище світової економіки, доцільно виокремити стадійний розвиток процесу глобальної інституалізації, зокрема в розрізі етапів створення глобальних інститутів.