Письмові докази в цивільному правознавстві (ID:145606)

Цивільне судочинство це та галузь права, яка охоплює життєдіяльність значної частини суспільства, оскільки розглядає найпоширеніші серед населення проблеми – поділ спільного майна подружжя при розлученні, договори купівлі-продажу нерухомості, позови про поділ спадщини, про стягнення аліментів тощо. У цивільному судочинстві засобами доказування виступають пояснення сторін, третіх осіб та їхніх представників (ст. 62 ЦПК), показання свідків (ст. 63 ЦПК), письмові докази (ст. 64 ЦПК), речові докази (ст. 65 ЦПК) та висновок експерта (ст. 66 ЦПК). Кожен з цих засобів доказування є важливим елементом у встановленні істини в цивільній справі. Суд в межах однієї справи може використовувати як кілька згаданих засобів доказування, так і всі ці засоби в сукупності. Чи не найпоширенішим видом доказів є письмові докази, оскільки всі важливі обставини в житті людини оформлюються документально, адже в іншому випадку вони не матимуть юридичної сили. За свою тривалу історію письмові докази значно еволюціонували – від другорядних, допоміжних, вони перетворилися в самостійний засіб доказування, на основі якого ухвалюються судові рішення. Так, ще в епоху Руської Правди, про письмові докази практично не згадується, оскільки документи, якими скріплювалися угоди, спочатку не мали процесуального значення, а складалися лише для відомості. Згодом письмові документи почали укладати на випадок спору і таким чином вони отримали значення судового доказу. Однак, письмовий доказ в той час був неповноцінним, оскільки для підтвердження його змісту часто були потрібні показання свідків чи присяга. Тільки в XVII ст. письмові докази сформувалися як самостійний засіб доказування, поряд з поясненнями сторін, показами свідків та речовими доказами. Сьогодні під письмовими доказами розуміють документи, що містять відомості про обставини, які мають значення для розгляду і вирішення позовної заяви в суді.