Зразок роботи
ВСТУП
Умовою сьогодення по вирішенню проблем населення по забезпеченню державою зі здійснення якісної та дієвої правової допомоги вимагає узгодженості із менталітетом народу, його соціальними досягненнями та можливостями, мусить бути на крок попереду від свого суспільства, вказуючи і виборюючи шлях поваги і довіри згідно Конституції та законів України.
Питання, що повинні вирішуватися по забезпеченню населення доступною за ціною та безплатною правовою допомогою полягає у підтримці різних організаційних форм адвокатури, в тому числі і її самоврядну інституцію. Відтоді саме таку адвокатуру можна бути назвати статусною, тобто такою, на яку зможе спиратися держава при вирішенні декларацій, закладених у ч. 1 ст. 59 Конституції України. Це питання слід вважали найактуальнішими, нагальними.
Згідно Основного закону України, наша держава – суверенна, демократична та правова держава (ст.1), в якій кожна людина має право на правову допомогу (ст. 59). Задля забезпечення високоякісної та доступної кваліфікованої правової допомоги був створений інститут адвокатури, який в повній мірі покликаний забезпечити реальну доступність до правосуддя.
Одним кроком до забезпечення надання професійної правової допомоги стало прийняття у 2012 році нового закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», яким повно та всебічно врегульовані організаційні та правові питання діяльністі адвокатури, як незалежного та професійного інституту зі здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги.
Очікування цього закону було багаторічним. На нього покладалися великі сподівання, оскільки попередній Закон України «Про адвокатуру» 1992 року перестав забезпечувати ефективні умови для розвитку та подальшу діяльность адвокатури, перестав відповідати сучасним реаліям здійснення ефективного захисту, в тому числі й представництва у цілому.
Доцільність нового Закону викликали неоднозначні відгуки серед науковців та практикуючих адвокатів. Саме тому проблема діяльності професійної та незалежної адвокатури стала предметом дослідження багатьох науковців, які розглядали широке коло питань, що стосуються адвокатури й адвокатської діяльності. Проте недостатньо уваги було приділено вивченню сутності, значенню і змісту форм діяльності цього правового інституту. Адже організаційно-правова структура адвокатури є одним з основних складників по наданню кваліфікованої юридичної допомоги. Чим адекватніше організаційна структура цього інституту, тим більше вона буде відповідає цілям, завданням і функціям правозахисту, міцним гарантом по забезпеченню прав і законних інтересів людини та громадянина в усіх сферах суспільного життя.
Беззаперечливо можна констатувати, що правову основу діяльності адвокатури України регламентованою Конституцією України та ст. 3 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», складають й інші законодавчі акти України: Кримінальний кодекс України, Цивільний кодекс України, Кримінально-процесуальний кодекс України, Цивільно-процесуальний кодексом України, указами Президента України, актами адвокатського самоврядування, а також підзаконними актами та статутами адвокатських об’єднань, в тому числі Правилами адвокатської етики.
Немаловажними у правовій основі діяльності адвокатури відіграють рішення та акти Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури, кваліфікаційних комісій адвокатури, які не суперечать основному законодавству про адвокатуру та адвокатську діяльність, визнаються також чинними до виконання та прийняття відповідні акти органів адвокатського самоврядування тощо.
Ще з часів останньої редакції Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» стало зрозумілим, що держава не може і не повинна здійснювати управління таким інститутом громадянського суспільства, як адвокатура, тому як остання повинна будуватися на засадах тыльки самоврядування. Зрозуміло, що чітко встановлена система адвокатського самоврядування - найголовніша передумова ефективного функціонування незалежної адвокатури.
Саме тому, чинний Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», який крім важливих питань професійного самоврядування, покликаний регулювати особливості надання адвокатами правової допомоги у рамках форм адвокатської діяльності: 1) адвокат - самозайнята особа, якийздійснює свою діяльність індивідуально (ст. 13); 2) створення адвокатського бюро, діючим на підставі статуту (ст. 14); 3)адвокатське об’єднання, створене шляхом об’єднання двох або більше адвокатів-учасників (ст. 15); 4) об’єднання адвокатів на місцевому всеукраїнському та міжнародному рівні (ст. 18).
Не слід забувати, що не зважаючи на те, що новий Закон став для адвокатури, тією отправною точкою для забезпечення ефективних умов для розвитку та подальшої діяльності адвокатури, але в дещому ще потребує удосконалення.
Таким чином, актуальність дослідження, а також виходячи із теми нашої дипломної роботи, викликана визначенням особливостей діяльності та організаційно-правового забезпечення адвокатури в Україні.
Основною метою дипломної роботи є теоретичні, правові та організаційні основи забезпечення діяльності адвокатури в Україні, які послідовно викладемо у роботі:
зміст поняття, завдання, функції та приципи діяльносі адвокатури в Україні;
правову основу діяльності адвокатури в Україні;
суб’єкти організації діяльності адвокатури в Україні;
форми і методи діяльності адвокатури в Україні;
взаємодію адвокатури з іншими суб’єктами правозахисту в Україні;
шляхи по удосконаленню законодавства України щодо діяльності адвокатури;
досвід організації діяльності адвокатури в інших державах та його впровадження в Україні.
Предметом дипломної роботи є суспільні відносини, що регулюють питання щодо діяльності та організації адвокатури в Україні.
В основу методології покладено загальнотеоретичні принципи та методи по врегулюванню питань діяльності та організації адвокатури в Україні.
Практичне та теоретичне значення одержаних результатів при дослідженні дозволяє використати у практичній діяльності практикуючих адвокатів.
В процесі викладення матеріалу в дипломній роботи була використана нормативна база, навчальна та спеціальна література, судова та наукова практика.
Структура роботи, визначена метою та питаннями дослідження, включає в себе вступ, три розділи, сім підрозділів, додатки та список використаної літератури.
Магістр