Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. Кримінально-процесуальний статус підозрюваного
1.1 Поняття підозрюваного і його місце в системі суб’єктів кримінального процесу
Суб’єкти кримінального судочинства — це державні органи та посадові особи, які здійснюють провадження по кримінальній справі, а також інші юридичні, посадові та фізичні особи, залучені у сферу кримінального судочинства, у зв’язку з чим вони є носіями певних прав і повинні виконувати певні обов’язки. [18, с.356]
При класифікації суб’єктів на окремі групи варто враховувати спрямованість і характер їхньої діяльності у кримінальному процесі, а також ті цілі, які ці суб’єкти переслідують. На цих підставах всіх осіб, що беруть участь у кримінальному судочинстві, можна розділити на:
1) орган правосуддя (суд);
2) орган, що здійснює нагляд за законністю провадження по кримінальних справах і підтримує державне обвинувачення в суді (прокурор);
3) орган, що здійснює парламентський контроль у кримінальному судочинстві;
4) суб’єкти, що здійснюють провадження по кримінальній справі (слідчий, начальник слідчого відділу, орган дізнання, особа, що провадить дізнання);
5) суб’єкти, які мають інтерес у порушенні або у відмові у порушенні кримінальної справи;
6) учасники кримінального процесу (обвинувачений, підозрюваний, захисник, потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники);
7) особи, відносно яких здійснюється кримінальне судочинство (особа, відносно якої порушена кримінальна справа; особа, що вчинила суспільно небезпечне діяння у віці від одинадцяти років до досягнення віку, з якого можлива кримінальна відповідальність; правопорушник — при протокольній формі досудової підготовки матеріалів);
8) особи, що володіють спеціальними знаннями (експерт, спеціаліст, перекладач);
9) інші суб’єкти, що сприяють повному, всебічному та справедливому кримінальному судочинству (свідки, поняті). [18, с.357]
У главі 3 КПК України суб‘єкти кримінального провадження представлені таким чином:
1) суд;
2) сторона обвинувачення: прокурор, органи досудового розслідування, керівник органу досудового розслідування, слідчий, оперативні підрозділи;
3) сторона захисту: підозрюваний, обвинувачений та їх законні представники, виправданий, засуджений, захисник;
4) потерпілий і його представник;
5) інші учасники кримінального провадження: заявник, цивільний позивач і відповідач та їх представники, свідок, перекладач, експерт, спеціаліст, секретар судового засідання, судовий розпорядник. [19, с.54]
Отже, виходячи з вище наведеного можна визначити що підозрюваним є особа, якій у порядку, передбаченому статтями 276-279 КПК, повідомлено про підозру, особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, або особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений КПК для вручення повідомлень. [2]
Однак чинне законодавство не розтлумачує термінів, які вжиті в даній статті. Тлумачний словник визначає слово «підозра» як думку про чию-небудь причетність до чогось негативного, сумнів у чиїй-небудь порядності, чесності, відданості і т. ін.
Великий тлумачний словник сучасної української мови визначає підозрюваного як людину, яку підозрюють у чомусь. [14, с.1134]
У вчених-процесуалістів немає єдиної думки щодо визначення поняття підозрюваного.
Л.Д. Удалова говорить що підозрюваним є особа, якій у встановленому законом порядку повідомлено про підозру, або особа, яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення (ч. 1 ст. 42 КПК України). [19, с.54]
Магістр