Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. Теоретичні засади застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні.
1.1 Поняття, підстави і мета застосування запобіжних заходів.
Запобіжні заходи - це заходи забезпечення кримінального провадження, засто¬сування яких супроводжується обмеженням конституційних прав і свобод осіб, які підозрюються (обвинувачуються) у вчиненні кримінальних правопорушень. Ці об¬меження стосуються свободи пересування та вільного вибору місця перебування. [19, c. 343]
Система запобіжних заходів закріплена ч.1 статті 176. Згідно цієї статті запобіжними заходами є:
1) особисте зобов'язання;
2) особиста порука;
3) застава;
4) домашній арешт;
5) тримання під вартою. [3]
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов’язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. (ч. 1 ст. 177 КПК України).
Перелік запобіжних заходів, передбачених у КПК, дає змогу уповноваженим суб'єктам обрати найбільш ефективний з них, ураховуючи при цьому особливості кожного вчиненого кримінального правопорушення, та досягти мети їх застосування. Законодавцем передбачено три форми реалізації останньої:
1) забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків;
2) запобігання спробам будь-якого перешкоджання здійсненню кримінального провадження;
3) забезпечення можливості виконання процесуальних рішень, у тому числі ви¬року суду.
Більш детально про перешкоджання зазначається у пп. 1-4 ч. 1 статті 177 КПК. Так, наприклад, про намір переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду можуть свідчити такі дані, як придбання проїзних документів, зняття з різного роду реєстраційних обліків, раптове звільнення з роботи, розпродаж майна тощо.
Про можливість перешкоджати повному, всебічному та неупередженому прове¬денню досудового розслідування може свідчити здійснення особою погрози, підкуп, умовляння свідків і потерпілих, схилення їх до дачі неправдивих показань; спроби викрадення, знищення, фальсифікації речових доказів і документів; вплив на спеціа¬лістів та експертів тощо. [12, c.188]
Магістр