Поняття та організація фондового ринку в Україні (ID:166303)

РОЗДІЛ І ФОНДОВИЙ РИНОК ЯК СКЛАДОВА ЧАСТИНА ФІНАНСОВОГО РИНКУ УКРАЇНИ 1.1. Історія розвитку фондового ринку в Україні Фондовий ринок зародився в надрах ринку споживчих товарів. Перші операції з цінними паперами відбувалися на оптових ринках і товарних біржах. Історія бірж налічує близько п’яти століть, хоча деякі спеціалісти фондового ринку стверджують, що перша біржа виникла в Японії у І ст. до н.е. Перші операції з цінними паперами відбувались у бельгійському місті Антверпен, який відіграв значну роль у світовій торгівлі цінними паперами. У нашій країні початок фондового ринку датується XVIII ст. Одеську фондову біржу було відкрито у 1796 р., Київську - у 1869, Харківську - у 1876, Миколаївську - у 1885 р. та ін. Фондові біржі в Петербурзі, Одесі та Москві вважалися ліберальними, але були досить вимогливими. Папери на біржу допускалися лише після ретельної перевірки їх власника. За неправдиві відомості притягали до кримінальної відповідальності. Дії маклерів контролював біржовий комітет, урядові комісії стежили за котируванням паперів [32, 48]. Сучасна історія розвитку цивілізованого фондового ринку України починається з моменту прийняття в 1991 році Закону України «Про цінні папери і фондову біржу» [2]. 1992-1993 рр.. - період появи перших українських акцій і перших торговців цінними паперами, а також Української фондової біржі (1991р.). До травня 1995 фондова біржа була єдиною офіційно зареєстрованою біржею цінних паперів в Україні, проте розвиток інфраструктури фондового ринку тривав за рахунок відкриття філій (в 1992 р. працювало 22 філії, 1994 р. - 27 філій, 2 регіональних центру). Учасниками торгівлі цінними паперами були фінансові посередники, які на фондовому ринку України представлені довірчими товариствами, інвестиційними фондами та компаніями, а також комерційними банками. Станом на початок 1995 р. в Україні функціонувало 228 комерційних банків, 500 довірчих товариств, і 500 інвестиційних компаній і фондів. Слід зауважити, що перші цінні папери були виключно іменними, а всі операції з ними проводились у межах, окреслених емітентом. Фондові операції, як правило, не здійснювалися. Історія свідчить, що прибутковість окремих ощадних сертифікатів досягала 400% річних у той час, як річна норма доходу представляла всього 60%. На початковому етапі роботи фондового ринку обсяги операцій були незначні [14, 2]. Виконавчою владою в 1994 р. були прийняті заходи щодо істотного розширення структури і ємності фінансового ринку. До найважливіших з них відноситься розробка «Концепції функціонування та розвитку фондового ринку України» та Закону України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» [1], а також рішення про випуск державних цінних паперів, емісія яких повинна була стати одним з дієвих важелів фінансування дефіциту державного бюджету. Наступним етапом розвитку українського ринку цінних паперів є масова приватизація 1994-1996 рр.. Виходить Декрет Кабінету Міністрів «Про довірчі товариства» [7] та Положення «Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії» [8]. Відповідно, для акумулювання приватизаційних сертифікатів створюється цілий ряд інвестиційних фондів і довірчих товариств. На кінець 1995 р. в Україні діяло 680 інвестиційних компаній і фондів, з яких 252 отримали дозволу Фонду державного майна України на комерційну діяльність; 900 довірчих товариств (з них 366 мали дозволу на представницьку діяльність з приватизаційними паперами) і 203 комерційних банків. З’являються фондові біржі.