Зразок роботи
1.1. Поняття сутності держави
Держава є базовим інститутом політичної системи суспільства. Як політичний інститут, вона виникає на ранньому етапі розвитку суспільства, в період розкладу родового строю. Але ж сам термін «держава» вперше з’являється у Новий час в Європі. Спочатку він укорінюється в Іспанії («estado») та у Франції («etat»), пізніше – в Німеччині («Staat»). З самого початку його зміст визначається розвитком сучасної держави. Вихідне латинське слово «status» («стан») поступово набуває нового 3 значення. Ним визначали прихильників власника влади, потім володіння владою, і нарешті, владу як суспільну функцію. Починаючи з XVII ст., поняття «держава» також означає державну установу. Але крім цього в зміст даного терміна включаються і існуючі до Нового часу значення, у зв’язку з чим зникають більш давні слова «respublika», «civitas», «regimen», «imperium». [20, c. 354]
Поняття держави є доволі складним і далеко не ординарним. Це зумовлено як складністю і багатогранністю самої держави як явища, так і різноманітним сприйняттям вченими одних і тих саме державно-правових явищ. Крім цього, як справедливо підкреслював відомий австрійський юрист Г. Кельзен, «труднощі у визначенні поняття «держава» поглиблюються ще й тим, що даним терміном здебільшого позначаються різноманітні предмети і явища».
Поняття «держава» має неоднаковий зміст у різних філософських, правових, соціологічних, політологічних теоріях. Так, Аристотель розумів державу як об’єднання вільних громадян для здійснення управління справами суспільства. Саме через державу, на його думку, реалізується в людях природний потяг до спілкування. В розумінні Е. Канта, держава – це об’єднання багатьох людей, підпорядкованих правовим законам. Сутність держави, на його думку, зводиться до максимальної відповідності державного устрою і режиму принципам права. Г.-Ф. Гегель розглядав державу як втілення ідей розуму, свободи і права. Субстанція держави, за Гегелем, проявляється як абсолютна влада ідеального цілого над одиничним, особливим і кінцевим, над життям, власністю і правами окремих осіб та їх об’єднань. Представники класової теорії держави К. Маркс і Ф. Енгельс наголошували на класовій сутності державної влади. Держава, на їх думку, це комітет, який управляє загальними справами всього класу буржуазії. [11, c. 95] Різні погляди на поняття держави зумовлені різним розумінням її сутності. Сутність як філософська категорія означає головне, основне, необхідне в тому чи іншому явище. Сутність держави – це внутрішній зміст її діяльності, що виражає єдність (спільність, солідарність) загально-соціальних і вузько-класових (соціально-групових) інтересів громадян. [15, c. 64]
Головне в сутності держави – її змістовна сторона, іншими словами, те, чиї інтереси насамперед дана організація політичної влади здійснює, які пріоритети встановлює в своїй політиці. У цьому зв’язку можна виділити класовий, загальнолюдський, релігійний, національний, расовий та інші підходи до сутності держави.
У межах класового розуміння соціальної сутності держави вважається, що держава виникає тоді, коли розвиток економіки досягає визначеного рівня, при якому стає об’єктивно невигідною система рівного розподілу суспільного продукту, що існувала протягом багатьох тисячоліть. Для подальшого розвитку суспільства стає необхідним виокремлення певного елітного прошарку, який займається лише управлінням на користь певного пануючого класу. При цьому зародження соціальної нерівності, соціальної несправедливості об’єктивно носить прогресивний характер: в умовах ще достатньо низького виробництва праці з’являється, хоча б у частини людей, можливість звільнитись від повсякденної важкої фізичної праці. Це призводить не лише до суттєвого покращення соціального управління, а й до виникнення науки і мистецтва, до помітного зростання економічної і військової могутності такого суспільства. [4, c. 8]
Отже, виникнення держави завжди пов’язане з появою публічної влади та зі зміною характеру публічної влади з перевтіленням її в політичну владу, яка здійснюється, порівняно з владою первіснообщинного суспільства, в інтересах, перш за все, привілейованої частини суспільства. Великою проблемою для класового підходу до соціальної сутності держави є східні держави стародавнього світу (і не тільки стародавнього), у яких, з наявних даних науки, випливає, що в них фактично не існувало класів у класичному їх розумінні. У них політична та державна влада перебувала в руках державного апарату (бюрократії та чиновництва, точніше – його верхівки). Щось схоже можна знайти і на інших етапах розвитку державності, і не лише на сході, а й в європейських державах.
Більш прогресивним є загальнолюдський (або загальносоціальний) підхід, в рамках якого державу можна визначити як організацію політичної влади, що створює умови для компромісу інтересів різних класів і соціальних груп. Тут держава вже використовується в ширших цілях, як засіб для забезпечення головним чином інтересів суспільства, які концентрують запити різних класів і верств, більшості населення країни, вживаючи переважно такий метод, як компроміс. Держава такої сутності, не займаючи однозначної класової позиції, використовується більше як арбітр, який намагається узгодити наявні в різнорідної суспільстві протиріччя, конфлікти, колізії [13, c.144].
Звичайно, це поки що більше ідеал, ніж реальність. І держав, які б вже досягли таких висот, на сьогоднішній день немає. Хоча є низка країн, які домоглися в досягненні цієї мети набагато більших успіхів, ніж сучасна Україна. До таких держав можна віднести, наприклад, Німеччину, Францію, Швейцарію, Швецію, Австрію, США та ін.
У рамках релігійного підходу державу можна визначити як організацію політичної влади, сприяюча переважного здійсненню інтересів певної релігії. Так, католицький Ватикан, ісламські держави – Пакистан, Іран, Ірак, Лівія, Судан, Саудівська Аравія та ін. – у своїй політиці керуються більшою мірою релігійними началами.
У рамках національного підходу державу можна визначити як організацію політичної влади, що сприяє переважно здійсненню інтересів 6 титульної нації за рахунок задоволення інтересів інших націй, що проживають на території даної країни. У якості прикладу можна назвати Росію, де на перший план висунуто інтереси руської нації, а інтереси інших націй (наприклад, українців, корінних народностей Сибіру, та ін.) зневажаються. Йдеться про відсутність шкіл із навчанням на мовах цих націй, про правила, що обов’язковість знання російської мови для заняття державних посад, тощо.
У рамках расового підходу державу можна визначити як організацію політичної влади, що спрямована переважно на здійснення інтересів певної раси за рахунок задоволення інтересів інших рас, які проживають на території даної країни. Прикладом тут може виступати Південно-Африканська Республіка в період режиму апартеїду, правлячі реакційні кола якої проводили політику расової дискримінації щодо корінного африканського населення і значною мірою проти переселенців з Індії. Зокрема, це проявлялося у позбавленні африканців цивільних прав, поміщення їх у резервації або особливі міські квартали, обмеження їх свободи пересування та ін. [8, c. 162]
Існує й багато інших підходів до розуміння сутності держави:
1. Юридичний підхід. Основні представники: Георг Еллінек, Ганс Кельзен. Період становлення теорії – кінець XIX ст. Сутність держави визначається фікцією юридичної особи. Держава – юридична особа вступає в різні правовідносини. Широке практичне застосування знаходить в міжнародному публічному праві.
