Зразок роботи
1.1. Поняття та зміст криміналістичної діяльності
Аналізуючи поняття криміналістичної діяльності варто розпочати з визначення діяльність загалом. Словник української мови надає декілька таких визначень. Отже, діяльність – це:
1. Застосування своєї праці до чого-небудь;
2. Праця, дії людей у якій-небудь галузі;
3. Функціонування, діяння органів живого організму;
4. Робота, функціонування якоїсь організації, установи, машини і т. ін.;
5. Виявлення сили, енергії чого-небудь. [19]
В пізнанні систем поняття «діяльність» відіграє особливу роль, яка зумовлена тим, що охоплює процеси системи та дає змогу відобразити їх динаміку. Однією з важливих особливостей поняття «діяльність» є те, що саме завдяки утворюваній теоретичній перспективі з’являється можливість побудови динамічної моделі системи, в даному випадку моделі, як інструменту оптимального застосування спеціальних криміналістичних знань у кримінальному судочинстві.
Поняття «криміналістична діяльність» було запропоновано Р.Г. Домбровським у 1974 р. Він виходив із того, що необхідно розрізняти криміналістичну діяльність як сукупність прийомів і методів практичного характеру (практичне пізнання) й наукову криміналістичну діяльність як сукупність методів наукового пізнання [10, с. 10].
У криміналістичній літературі виявляється неоднозначне ставлення до поняття «криміналістична діяльність». Л.Д. Самигін свого часу відмічав: «… визнання криміналістики самостійною наукою … чомусь спричинює наступний необхідний крок – визнання того, що серед різних видів людської діяльності є один вид, який цією наукою вивчається, формується й удосконалюється, який є частиною її предмета, – криміналістична діяльність». Але варто відмітити, що роботи даного науковця були написані у минулому столітті, але вони досить актуальні і на сьогодні. [17, с. 63].
В.Я. Колдін визначає криміналістичну діяльність як професійну діяльність, спрямовану на вирішення криміналістичних завдань, які виникають у ході розкриття, розслідування та запобігання злочинам. Він зазначає, що без виокремлення криміналістичної діяльності як об’єкта криміналістики й аналізу її структури, внутрішніх зв’язків і закономірностей, тобто без праксеологічного аналізу криміналістичної діяльності, взагалі немає можливості виробити методи й засоби, які оптимізовуватимуть таку діяльність [12, с. 14].
В.Ю. Шепітько криміналістичну діяльність розглядає також через призму об’єкта вивчення науки криміналістики й вважає, що під криміналістичною діяльністю розуміється сфера кримінально-правової боротьби зі злочинністю як діяльність із виявлення, розкриття, розслідування, судового розгляду та запобігання злочинам [15, с. 13].
Як зазначає Р.С. Бєлкін, причиною, яка призводить до заперечення існування терміна «криміналістична діяльність», стало досить широке, довільне трактування окремими авторами її змісту. Противники впровадження його в наукову сферу виходять із того, що «не може бути ніякої «криміналістичної діяльності» в процесі розслідування, окрім кримінально-процесуальної, оперативно-розшукової або ж адміністративно-правової [6, с. 236-237].
З нашого погляду, цю думку Р.С. Бєлкіна можливо було б точніше висловити шляхом протилежного твердження: суворо кажучи, й «криміналістичну діяльність» ми можемо з повною підставою підвести під поняття «діяльності». Але для цього потрібно при аналізі слідчої (експертної, обліково-реєстраційної тощо) чітко розрізняти в кожній пізнавальній ситуації два аспекти діяльності, як процесу функціонування системи: аспекту актуалізації механізмів діяльності та аспекту розгляду «власно діяльності», що виражає різні ділянки та форми застосування зусиль слідчого (експерта). В зв’язку з цим, говорячи, наприклад, про «криміналістичну діяльність», ми повинні розуміти не яку-небудь особливу сферу слідчої (експертної, обліково-реєстраційної) діяльності, а актуалізацію одного з найважливіших регулятивних механізмів її оптимізації, переведення відповідних методологічних надбань з потенційного стану понять та категорій в процесуальне становище, в розвитку якого створюється спрямованість дій та здійснюється контроль за ними. [20, с. 138]
А тому не зрозумілим є заперечливе ставлення до цього поняття й через те, що одним із об’єктів, які досліджуються криміналістикою, є криміналістична діяльність, що не викликає зауважень учених-криміналістів.
Ми вважаємо непереконливою тезу про те, що оперування терміном «криміналістична діяльність» недоцільне. При вирішенні цього питання необхідно виходити з етимологічного значення змісту терміна.
Досить вагомим контраргументом негативному ставленню до категорії, що розглядається нами, може слугувати й обставина, що «діяльність» у науковому сенсі, а також у повсякденному застосуванні, коли мова йде про певну суспільну сферу, пов’язується з характером конкретної діяльності – медичної, політичної, комерційної тощо. Під діяльністю розуміється робота, систематичне застосування своєї праці до чого-небудь [9, с. 306]. Водночас у словниках відсутнє узагальнене розуміння діяльності, як це намагаються зробити прихильники розширеного тлумачення криміналістичної діяльності. Навпаки, у них вона чітко диференціюється залежно від сфери застосування своїх сил: медична сфера, політична тощо.
Під криміналістичною, на нашу думку, необхідно розуміти один із видів людської діяльності, специфічний за формою, визначений правовими приписами, зміст якого становлять розкриття, розслідування й запобігання злочинам із метою ефективного впливу на негативні соціальні вияви.
Вона містить комплекс, який у своїй основі включає діяльність слідчого, оперативних та експертних підрозділів, а також деяких інших суб’єктів, які мають прямий стосунок до боротьби зі злочинністю.
Поняття «криміналістична діяльність» синтезує всі криміналістичні аспекти пізнавальної діяльності, направленої на розкриття, розслідування й запобігання злочинам.
Основний аргумент проти вживання терміна «криміналістична діяльність» полягає в тому, що вказане поняття досить широке та не визначене, так як включає і роботу слідчого, і роботу співробітників оперативних апаратів, і судово-експертну діяльність, викладання криміналістики, а також науково-дослідницьку роботу в цій сфері.
Необхідно зазначити, що проблема полягає в необґрунтовано широкому тлумаченні розглядуваного поняття. Вона є штучною, так як охоплює деякі аспекти, які не можна зарахувати до криміналістичної діяльності з розкриття, розслідування й запобігання злочинам.
Зміст криміналістичної діяльності розкривається шляхом визначення її специфічних задач, функій, які виконуються під час її здійснення, методів та засобів, що використовуються при цьому. Зокрема, такими задачами можуть бути: вихідні (направлені на встановлення інформації, шо потенційно має криміналістичне значення), проміжні (направлені на процесуальне оформлення встановлено інформації) та кінцеві задачі (які передбачають аналіз та встановлення речових доказів для викриття злочинця й приняття рішення в кримінальній справі). [8, c. 116]
Отже, проведений нами аналіз поняття «криміналістична діяльність» дозволяє зробити висновок, що в криміналістичній науці не вироблено єдиного наукового підходу до питань криміналістичної діяльності, це є свідченням продовження процесу формулювання наведеної дефініції.
1.2. Ознаки та компоненти криміналістичної діяльності
3 позицій системного підходу криміналістичної науки варто відзначити, що криміналістичній діяльності притаманні такі компоненти: об’єкт, мета, задачі та суб’єкт діяльності; дії, прийоми та способи діяльності, місце, час та обстановка діяльності; її результати.
Структура всіх видів криміналістичної діяльності формально, за назвами її елементів, зовні схожа зі структурою злочинної діяльності. Стосовно до діяльності по розслідуванню вона така. Її об'єктом є будь-який вид злочинної діяльності, передбачений Кримінальним Кодексом України. [2]
Магістр