Зразок роботи
Актуальність теми дослідження. У соціально-економічних відносинах формуються різноманітні інтереси (інтереси найманої праці, інтереси капіталу та інтереси суспільства), які за своїм змістом можуть не співпадати або ж бути протилежними та внутрішньосуперечливими. Тому існує потреба їх вирішення шляхом застосування найбільш конструктивних методів взаємодії та співпраці профспілок, роботодавців і урядових структур. Одним із найефективніших чинників врегулювання соціальних суперечностей вважається соціальне партнерство. Його можна визначити як систему відносин між роботодавцями, їх організаціями і об'єднаннями та найманими працівниками, профспілковими організаціями та їх об'єднаннями й органами виконавчої влади, що складаються у процесі співробітництва, пошуку компромісів і підготовки ними узгоджених рішень з питань соціально-трудових відносин. Соціальне партнерство розглядають також як принцип трудового права, на основі якого здійснюється колективно-договірне регулювання.
Колективні договори та угоди являються одним із важливіших інститутів трудового права, ефективним правовим засобом розвитку та удосконалення демократії в сфері виробництва. Колективні договори та угоди являються правовою основою розвитку виробничого самоврядування. Через колективні договори та угоди посилюється роль трудових колективів та їх представників – профспілкових комітетів в регулюванні трудових відносин, що охоплюють сферу виробництва, праці, побуту та культури. Колективні договори та угоди являються однією з форм участі трудових колективів та кожного трудівника в управлінні виробництвом, забезпеченні трудових прав та інтересів працівників.
Важливу роль колективний договір відіграє в сфері підвищення продуктивності праці. Локальні правові норми, деталізуючи та конкретизуючи централізовані норми, сприяють ефективному господарюванню, стимулюють трудову діяльність учасників трудових відносин.
Розвиток ринкових відносин змінив ставлення працівників до колективного договору. Вони почали вбачати в ньому засіб регулювання всього комплексу соціально-побутових умов, метод регулювання трудових відносин. Водночас ще є підприємства, установи та організації, в яких колективний договір не укладається. Найнижчий рівень охоплення працівників колективними договорами спостерігається в галузях невиробничої сфери: охорони здоров’я, освіти, культури та в апараті органів державного управління, а також на багатьох підприємствах, що перебувають у приватній власності. Аналіз процесу укладання колективних договорів в Україні свідчить, що існує значна кількість суперечностей та прогалин у нормативно-правовому забезпеченні, які утруднюють колективно-договірне регулювання трудових відносин, не дозволяють сторонам колективного трудового договору досягти своїх цілей та в повній мірі захистити свої інтереси.
Разом з тим колективний договір в значній мірі сприяє і ефективності господарської діяльності, підвищенню рентабельності якості продукції за результатами роботи. Пояснюється це тим, що цей основний документ локальної дії на підприємстві, установі, організації містить взаємні зобов’язання сторін, спрямовані на вищевказані цілі. При цьому, використовуючи надане законом право щодо встановлення за рахунок власних коштів, додаткових порівняно з законодавством трудових і соціально-економічних пільг для працівників, власник або уповноважена ним особа використовує їх як засіб зацікавлення і заохочення працівників до покращення дисципліни праці, стабілізації виробничого процесу, підвищення продуктив-ності праці і, нарешті, отримання високих прибутків.
Ступінь наукової розробки. Колективно-договірне регулювання трудових відносин розглядалося у працях Л.І. Антонової, М.Й. Бару, Р.І. Кондратьєва, А.Є. Пашерстника, В.І. Прокопенка, О.І. Процевського, В.А. Тарасової, А.І. Шебанової. Серед авторів, які зверталися до вивчення окремих аспектів цієї тематики та внесли певний вклад в її розробку, необхідно відмітити таких вчених: Н.Б. Болотіну, М.Д. Бойка, В.І. Прокопенка, В.В. Жернакова, О.Г. Гирича, П.Д. Пилипенка, О.І. Лосицю та ін.
Метою даної курсової роботи є дослідження та вивчення колективного договору, як засобу регулювання трудових правовідносин.
Для досягнення поставленої мети слід виконати такі завдання:
1) охарактеризувати поняття та ознаки колективного договору;
2) вивчити сторони (суб’єкти) колективного договору;
3) проаналізувати структуру та зміст колективного договору;
4) охарактеризувати колективні угоди та їх значення у регулюванні трудових відносин;
5) дослідити поняття, види та сторони колективних угод;
6) проаналізувати процесуальний порядок укладення колективного договору та контроль за його виконанням.
Об’єктом слід вважати суспільні відносини, пов’язані з виникненням та реалізацією колективного договору.
Предметом дослідження є колективний договір, як один із елементів реалізації права на працю, його поняття та ознаки, порядок укладення даного договору.
Нормативну базу дослідження становлять: Конституція України, Кодекс законів про працю України, Господарський кодекс України, Закон України «Про колективні договори і угоди», Закон України «Про порядок вирішення колективних трудових спорів», Постанова Кабінету Мінісрів України «Про порядок повідомної реєстрації галузевих (міжгалузевих) і територіальних угод, колективних договорів».
Структура даної роботи визначається метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, які поділяються на 5 підрозділів, висновки та список використаних джерел. Використанні джерела (загальною кількістю 24 джерела) подано в алфавітному порядку. Загальний обсяг курсової роботи 35 сторінок
Магістр