Аналогія права та аналогія закону в цивільному судочинстві (ID:170461)

ВСТУП Актуальність теми. Реформування правової системи України на шляху до розбудови громадянського суспільства супроводжується значними змінами законодавства, при¬йняттям нових законодавчих актів, адже успішна реалізація політичних, еконо¬мічних і соціальних реформ не можлива без відповідного законодавчого забез¬печення. Втім стрімкий розвиток суспільних відносин та створення якісно но¬вого законодаства часто зумовлює появу прогалин у правовому регулюванні, що спричинено складністю охопити все різноманіття суспільного життя, впливом міжнародного права на суспільні відносини, обмеженістю прогностичної функції законодавця, а також великим масивом законодавства, яке внаслідок швидких темпів законотворчості, недосконалої юридичної техніки, часто буває неузгодженим і «прогальним». Історія розвитку держави і права свідчить про те, що прогалини є об’єктивним явищем, яке завжди існувало і було предметом подолання правозастосовними органами за допомогою інституту аналогії, що має давню та ба¬гату історію. Як правило до аналогії найчастіше зверталися в часи істотних змін державного та суспільного життя: війни, революції, коли правозастосовні органи відчували значну недостатність законодавчої бази. У чинному Цивільному процесуальному кодексі України (далі – ЦПК України) в ч. 8 ст. 8 передбачена можливість суду вирішувати справи виходячи з аналогії закону чи права. Закріплення даного положення виглядає вірним, адже найчастіше спори щодо цивільного права, що не врегульовані нормами матеріального права знаходять свій розвиток в процесуальних цивільних правовідносинах, наприклад, при вирішенні спорів щодо цивільного права в суді. Проте, на сучасному етапі розвитку науки загальної теорії права у поглядах вчених не має єдиної думки щодо розуміння сутності та поняття аналогії права та аналогії закону, їх застосування та співвідношення, при цьому необхідність їх вивчення пояснюється тим, що в рамках теорії права може бути створена їх цілісна концепція як способу подолання прогалин в праві в процесі правозастосування. Ступінь наукового дослідження. Сутність та проблеми застосування аналогії права та аналогії закону в ци¬вільному судочинстві вже неодноразово розглядались та досліджувались у лі¬тературі такими вітчизняними вченими як І.В. Андронов, С.В. Завальнюк, О.М. Калашник, О.В. Колотова, О.І. Косаренко, С.П. Погребняк, Є. О. Харитонов, О. І. Харитонова, Т.В. Шевченко та іншими. Інститут аналогї в контексті цивіль¬ного законодавства розглядався також і зарубіжними дослідниками, а саме А.С. Піголкіним та В.Н. Хропанюком. Саме дослідження цих вчених і лягли в основу написання курсової роботи. Метою курсової роботи є визначення сутності аналогії права та аналогії закону в цивільному процесі України. Відповідно до поставленої мети в дослідженні зосереджено увагу на виконанні наступних завдань:  з’ясувати поняття та причини утворення прогалин у праві та дослідити шляхи їх подолання;  проаналізувати сутність аналогії права як способу подолання прогалин у цивільному процесі;  охарактеризувати юридичну природу аналогії закону в цивільному судо¬чинстві;  дослідити проблеми застосування аналогії права та аналогії закону в ци¬вільному судочинстві України. Об’єктом дослідження є аналогія права та аналогія закону в цивільному судочинстві України. Предметом дослідження є визначення місця аналогії права та аналогії закону в цивільному судочинстві України та проблем їх застосування. Методологічну основу дослідження складають загальнонаукові та спеціальні (наукові та правові) методи наукового пізнання, використання яких надало змогу досягти поставленої мети та розв’язати задані завдання. Серед загальнонаукових центральне місце посідає діалектичний метод, за допомогою якого було встановлено регулятивну дію аналогії як засобу подолання прогалин в індивідуальних випадках та її вплив на формування цивільного законодавства як чинника, що передбачає необхідність внесення до нього змін та доповнень. Наступним є метод аналізу та синтезу, який використано при з’ясуванні умов застосування аналогії права та аналогії закону та випадків обмеження їх дії у цивільному судочинстві України, а також при встановленні кола суб’єктів, що можуть реалізовувати їх регулятивну функцію. За допомогою формально-юридичного методу були визначені дефініції прогалин у цивільному законодавстві, подолання та усунення прогалин, аналогії права та аналогії закону, субсидіарного застосування норм. Значення для даного дослідження історико-правового методу полягає у встановленні генезису наукового пізнання аналогії права та аналогії закону на різних етапах розвитку законодавства, а поєднання історичного методу з логічним надало змогу встановити місце аналогії закону та аналогії права в цивільному процесі України. Структурно-логічна схема курсової роботи. Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, які в свою чергу поділені на чотири підрозділи, висновків та списку використаних дже¬рел. В першому розділі розкрито сутність прогалин у праві. В другому розділі досліджено поняття аналогії права та аналогії закону в цивільному судочинстві. В третьому розділі досліджено проблеми застосування аналогії права та аналогії закону у цивільному судочинстві України. Загальний обсяг роботи 35 сторінок. ВИСНОВКИ Відповідно до поставлених завдань даної курсової роботи можна зробити наступні висновки: На практиці право¬застосувальної діяльності виникають ситуації, коли необхідно вирішувати кон¬кретні справи, а правової норми, яка б регулювала ці конкретні відносини немає, у зв’язку з цим має місце прогалини у праві, що являють собою повну або часткову відсутність законодавчої регламентації певної групи суспільних відносин, що потребують правового регулювання, та вважаються одним із найпоширеніших видів юридичних дефектів. Основними причинами появи прогалин у праві є: постійний розвиток суспільних відносин та їх зміна; неможливість нормативно охопити всі життєві ситуації, що об’єктивно вимагають правового врегулювання (навіть у тих випадках, коли нормативна модель суспільних відносин все-таки існує, правова норма через її абстрактний характер не дозволяє наперед передбачити всі можливі нюанси, які можуть виникати в процесі її реалізації); технічні помилки законодавця, допущені при розробці законів і у використанні прийомів юридичної техніки. Слід звернути увагу і на те, що для подолання прогалин, все частіше використовуються прийоми аналогії права та аналогії закону. При цьому, в їх основі лежить логічний прийом аналогії, тобто ідеї права, що вже реалізовані в одному місці закону, за допомогою застосу¬вання правила рівності узагальнюються і таким чином поширюють сферу свого застосування і на інші випадки (ситуації). Аналогія права та аналогія закону займають щільне місце в цивільному судочинстві України. Аналогію права в цивільному процесі відносять до виключних засобів юридичного впливу, та вважається, що за її допомогою не усуваються, а лише оперативно долаються прогалини в праві, тому вона може бути застосована тільки тоді, коли не вдається виявити подібну юридичну норму. При чьому таке застосування це не самовільне вирішення справи. Прийняття рішення здійснюється відповідно до державної волі, яка виражена у правовій системі в цілому або окремих нормах права, що регулюють подібні відносини. Проте, аналогію права слід відрізняти від аналогії закону в тому, що при аналогії права відсутня норма права, що регулює схожі відносини за формулою «якщо…то…інакше». Аналогія закону в цивільному процесі України є дієвим інструментом подолання існуючих прогалин діючого законодав¬ства. Саме визнання законодав¬цем можливості використання анало¬гії закону надає судам можливість забезпечувати права та інтереси від¬повідних осіб, а не відмовляти у здійсненні правосуддя з формальних причин. При цьому, застосування аналогії закону в процесі розгляду та вирішення цивільної справи допускається за умови, що таке застосування є єдиним засобом забезпечення реалізації прав та обов’язків учасників процесу, які процесуальним законом передбачені та здійснюється в межах галузі цивільного процесуального законодавства України. Про можливість застосування ана¬логії права та аналогії закону в цивільному процесуальному праві свідчить потреба судів у цьому, тому ана¬ліз судової практики в даній роботі дозволив зробити висновок, що багато судів на практиці застосовує аналогію закону та анало¬гію права з метою захисту законних прав та інтересів людини.