Зразок роботи
ВСТУП
Останнім часом на різних рівнях і з різних приводів часто вживають терміни «демократична держава» і «правова держава». При цьому одні виходять з бажання підкреслити, що, проголосивши себе суверенною і незалежною, Україна стала демократичною правовою державою, а інші – з прагнення довести, що побудова такої держави є справою більш віддаленої перспективи. В основу правової держави закладена рівність влади, громадянина, товариства і права, їхня правова рівність перед законом. Вища влада в правовій державі – влада закону, якому рівною мірою підпорядковуються усі: від вищих посадових осіб держави, органів державної влади до рядових громадян. Людина, як суб’єкт права, вільна розпоряджатися своїми силами, можливостями, майном. Право, будучи формою і мірою свободи, покликане максимально розсунути межі, що сковують особистість.
Проблеми правової держави завжди хвилювали передових людей, прогресивних мислителів старовини, середньовіччя і сучасності. Питання практично завжди знаходилися в полі зору філософів, юристів, істориків незалежно від поглядів і думок, а також від того, як кваліфікувалася і як називалася ця держава – чи державою закону, справедливості, державою загального благоденства або ж державою законності.
Питання правової держави і демократії широко обговорюються і в наш час. Основна причина такої уваги до правової держави полягає не тільки в гуманізмі самої ідеї його виникнення, але і в пошуках шляхів її найбільш адекватного оформлення і ефективного здійснення. Правова держава – це така держава, в якій створюються умови для найбільш повного забезпечення прав і свобод людини і громадянина, а також для найбільш послідовного скріплення за допомогою права політичної влади з метою недопущення зловживань.
Політичні, соціально-економічні зміни, які відбулися в Україні, змусили по новому оцінити поняття держави і особи, їх співвідношення та взаємозв’язок, межі дії державної влади і нарешті відродити концепцію правової держави не тільки як теоретичну проблему, але і як практичну ціль.
Питання підвищення ефективності діяльності всіх ланок державного механізму завжди були однією з основних умов успішного соціального розвитку будь-якої країни, передусім, коли йшлося про оптимальну організацію та діяльність новітньої держави прогресивного, дійсно демократичного суспільства. Значним кроком на цьому шляху стало прийняття 28 червня 1996 року Конституції України, ст. 1 якої проголошує Україну демократичною, соціальною, правовою державою.
Тому нині головна проблема полягає в тому, щоб усі названі аспекти знайшли свою практичну реалізацію у процесі сучасного українського державотворення. Виходячи з вимог ст. 3 Конституції, яка проголошує людину, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпеку найвищою соціальною цінністю та покладання державою на себе обов’язку щодо забезпечення стабільності громадського життя, прав і свобод людини, першочерговим завданням сьогодення є поступове приведення відповідно до конституційних вимог та подальше вдосконалення демократичних засад, соціальних основ, правових процесів та принципів життя суспільства.
Питання та проблеми правової держави вже неодноразово розглядались та досліджувались у літературі такими вітчизняними вченими як В.П. Сальников, О.В. Аграновська, О.А. Лукашева, В.В. Оксамитний, О.Ф. Скакун, П.М. Рабінович та іншими. Правова держава в контексті демократії розглядалася зарубіжними дослідниками К. Ясперсом, Р. Ароном, Р. Далем, В. Меркель, А. Круассан, Е.-В.Бекенферде, Дж.Сарторі. Саме дослідження цих вчених і лягли в основу написання курсової роботи.
Мета дослідження курсової роботи полягає в тому, щоб, спираючись на здобутки правознавства та філософії з проблем правової держави, визначити з’ясування багатоаспектної сутності правової держави та побудови демократії.
Відповідно до поставленої мети в дослідженні зосереджено увагу на виконанні наступних завдань:
з’ясувати поняття і ознаки правової держави ;
дослідити історію виникнення та розвитку поняття «правова держава»;
проаналізувати сутність демократії як основи правової держави;
обумовити значення громадянського суспільства як рушія демократичних перетворень у правовій державі;
охарактеризувати перспективи розвитку громадянського суспільства в Україні;
дати прогноз шляхів розвитку правової держави в Україні.
Об’єктом дослідження є правова держава та процес її формування.
Структурно курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, які в свою чергу мають шість підрозділів, висновку та списку використаної літератури.
В першому розділі розкрито сутність концепції правової держави.
В другому розділі досліджено основи демократичних концепцій правової держави.
В третьому розділі досліджено перспективи розвитку правової держави.
Загальний обсяг роботи 39 сторінок.
ВИСНОВКИ
При дослідженні розвитку ідеї правової держави було визначено, що протягом історії зміст ідеї про правову державу в різних мислителів, політичних і суспільних діячів значно різнилися. Позаяк у одних ідея такої держави пов’язувалася з приватною власністю, експлуатацією чужої праці та привілейованим становищем у суспільстві певних класів і верств, інші розуміли її зовсім інакше.
Філософську основу сучасної теорії правової держави заклав німецький філософ Іммануїл Кант, у вченні якого центральне місце посідає людина як член суспільства і як особистість. Хоча словосполучення «правова держава» в його працях не вживалося (воно звучить у нього як «правовий державний устрій»). Кант наполягав на узгодженні дій держави з правом, підкоренні її правовим законам.
Уперше термін «правова держава» було вжито німецькими вченими К.Т. Велькером (1813), І.Х. Фрайхер фон Аретином (1824). Створення юридичне завершеного поняття «правова держава» пов’язують з ім’ям Р. Моля, який ввів його до загального державно-правового і політичного вжитку. У 1829 p. він навів визначення правової держави як конституційної держави, що має ґрунтуватися на закріпленні в конституції прав і свобод громадян, на забезпеченні судового захисту особи.
Отже, історично правова держава – це конституційна держава. Вона виникає як реакція на абсолютну монархію, як вимога обмеження діяльності центральних державних органів відповідними загальними правовими актами, сформульованими представницькими органами.
Провівши аналіз ознак та принципів виникнення та становлення правової держави, слід вказати, що правова держава – це новий етап розвитку державності. Її не можна проголосити – вона повинна скластися як результат реформи економічних, політичних, державних і правових інститутів, реальної зміни характеру взаємовідносин між суспільством, державою і особистістю. При цьому взаємовідносини правової держави і громадянського суспільства характеризуються тим, що у громадянському суспільстві саме суспільство виступає як основа і зміст держави; остання є формою його організації. А таке «партнерство» виникає на тому ступені розвитку, коли його громадяни і держава виступають як вільні та рівноправні партнери.
До числа особливих ознак правової держави як мінімум відносяться: визнання і захист прав та свобод людини й громадянина, верховенство правового закону, організація і функціонування суверенної державної влади на основі принципу поділу влади та системи стримувань і противаг.
Узагальнюючи положення різноманітних концепцій правової держави, можна виділити наступні принципи її формування: недопущення державою анархії в суспільних відносинах, свавілля з боку держави й перевага в її діяльності методів нормативного регулювання суспільних відносин; обов’язкове оформлення державних заходів в правову форму, шляхом здійснення діяльності держави на основі чинних законів, які мають, з погляду держави, вищу юридичну дію
Вивчаючи процес формування правової держави і громадянського суспільства в Україні, необхідно узагальнити, що сучасні умови державотворення в Україні потребують створення організаційно-правового механізму взаємодії громадянського суспільства та демократичної правової держави на основі постійної участі народу, громадських об’єднань, інших колективів громадян в управлінні справами держави і суспільства, їх впливу на організацію та формування державного апарату, здійснення контролю за його діяльністю.
Магістр