Проблеми застосування агрохімічної паспортизації в контексті охорони земель сільськогосподарського призначення (ID:175118)

РОЗДІЛ І. ПОНЯТТЯ ТА ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРОХІМІЧНОЇ ПАСПОРТИЗАЦІЇ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАІНИ Вперше поняття «агрохімічна паспортизація» було вжито в Указі Президента від 02.12.1995 «Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення». Згідно зі ст. 1 Закону України від 19.06.2003 р. «Про державний контроль за використанням та охороною земель» агрохімічна паспортизація земель сільськогосподарського призначення - обов'язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівні їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами. За ч.7 ст. 54 Закону України від 19.06.2003 р. «Про охорону земель» (далі – ЗУ «Про охорону земель») агрохімічна паспортизація земельних ділянок є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення. В доктрині земельного права в системі заходів охорони земель сільськогосподарського призначення агрохімічна паспортизація вважається юридичним заходом , оскільки він полягає у відображенні відповідних якісних показників та характеристик земельної ділянки у документарній формі – у вигляді агрохімічного паспорту. Агрохімічна паспортизація орних земель здійснюється через кожні 5 років, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень - через кожні 5-10 років, суцільне ґрунтове обстеження проводиться через кожні 20 років (ч.8,9 ст.54 ЗУ «Про охорону земель»). Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин (ч.10 цієї ж статті) – виконання цієї функції покладено на Мінагрополітики (абз.3 пп.21 п.4 Положення про Міністерство аграрної політики та продовольства України, затвердженого 23.04.2011 р.).