Зразок роботи
Формування міжнародної екологічної безпеки має здійснюватись не за рахунок дискримінації, знедолення людей в певних регіонах і країнах світу, а реалізовуватися у відповідності до загальновизнаних світовою спільнотою паритетних засад та принципів, серед яких надпріоритетність, статусність, інтернаціоналізація, інтеграція тощо.
Вирішення національних та міжнародних екологічних проблеми в сучасному світі вимагає інтегрованих підходів для запровадження більш ефективної системи міжнародних правових екологічних відносин. На думку фахівців, розвиток сучасного міжнародного права та економічних відносин повинні відбуватись з урахуванням концепцій сталого розвитку, ноосфери, фізичної економіки.
У законодавстві ЄС сукупність дій та заходів щодо регулювання суспільних відносин по охороні довкілля, раціональному використанні природних ресурсів та забезпеченні екологічної безпеки позначається терміном environmental. Окремі положення усіх без винятку Директив, Регламентів та Рішень, котрі регулюють якість атмосферного повітря, управління відходами, промислове забруднення, зміни клімату тощо, стосуються безпеки та попередження ризиків виникнення небезпечних подій у відповідній сфері навколишнього середовища.
Конституційне регулювання екологічних питань в Україні (порівняно з конституціями окремих держав-членів ЄС) вирізняється достатньо високим рівнем, особливо в частині гарантування права громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля та ролі держави в забезпеченні цього права. Проте ЄС, як політико-економічне утворення, на сьогодні має одну з найбільш прогресивних екологічних політик у світі. Тіло екологічного права ЄС становить понад 500 Директив, Постанов і Рішень, тому можна стверджувати, що екологічна політика, таким чином, стала однією з основних областей Європейської політики.
Щодо класифікації законодавства ЕС в сфері охорони навколишнього середовища, то термін «горизонтальне» пов’язаний із вирішенням загальних питань у сфері охорони довкілля. До «вертикального» законодавства належать нормативно-правові акти, які регулюють конкретні сфери діяльності, наприклад, поводження з відходами, охорона вод, біорізноманіття та ін. Горизонтальна сфера ЄС стосується екологічного законодавства з різних питань, дія якого поширюється на декілька спеціалізованих сфер, пов’язаних з довкіллям (на відміну від регламентів, які стосуються лише окремих галузей – наприклад, атмосферного повітря або водних ресурсів).
Аналіз відповідності українського законодавства вимогам директив ЄС показав низький ступінь співпадіння як горизонтальної сфери, так і секторальних напрямів. В окремих випадках норми чинного законодавства України суперечать вимогам Директив, Рішень та Регламентів.
На неурядові екологічні природоохоронні організації покладаються великі сподівання щодо ефективності їх роботи у запобіганні катастрофам та подоланні їх наслідків. Типологія цих об’єднань, напрями діяльності, джерела фінансування, а також проблематика взаємодії як із місцевим населенням, так і офіційними органами влади, постійно перебуває у полі зору світової громадськості. Їх діяльність настільки різнопланова, що перебуває сфері досліджень багатьох наук: екології, економіки, соціології, політології, історії та географії, медицини тощо.
У сучасній системі міжнародних екологічних відносин визначилась тенденція до перерозподілу функцій між суб’єктами діяльності. Зокрема, вплив недержавних (неурядових) інститутів, які ефективно функціонують як самостійні та дієві суб’єкти, зростає.
Функціонуючи як суб’єкт міжнародних відносин, неурядові міжнародні організації досягають поставлених цілей у екологічній сфері. Це стосується і таких завдань, що потребують серйозних поступок з боку держав, які змушені за деяких обставин частково відмовлятися від принципу національного суверенітету. Так, останніми роками деяким неурядовим організаціям, а саме тим, сферою діяльності яких є захист прав людини, екологічні проблеми або гуманітарна допомога, вдалось досягти права на втручання у внутрішні справи суверенних держав, використовуючи схеми фінансування політичних інтересів.
Магістр