ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (ID:179677)

1.1 Суть та передумови виникнення права інтелектуальної власності Виникнення терміна «інтелектуальна власність» припадає на кінець XVII ст. Він уперше з'явився у французь¬кому законодавстві на ґрунті теорії природного права, яке одер¬жало свій найбільш послідовний розвиток саме в працях фран¬цузьких філософів-просвітителів (Вольтер, Дідро, Гольбах, Ґельвецій, Руссо). Відповідно до цієї теорії, право творця будь-якого творчого результату (чи то літературного твору, чи винаходу) є його невід'ємним природним правом, що виникає із самої сутності творчої діяльності та «існує незалежно від визнання цього права державною владою» [32]. Першим правовим актом, який визнав існування інтелектуальної власності, цілком вірогідно можна вважати Декларацію Венеціанської республіки 1474 р. Згідно з декларацією, будь-який громадянин, який зробив пристрій, що раніше не застосовувався на території держави, отримував привілей, за яким всім іншим заборонялося протягом десяти років виготовляти аналогічні пристрої. Як зазначає С.А. Сударіков: «Власність на результати творчої діяльності стала визнаватися з XV ст. у Венеціанській республіці. Найбільша морська і торгова держава того часу першою зробила результати творчої діяльності товаром. Іншими словами, стали визнаватися права власності на результати творчої діяльності. Згодом, таке право власності було встановлено і в інших країнах. Так виникла система інтелектуальної власності (термін «привілеї» використовувався в сучасному значенні «патент») [21]. Водночас, основні інститути інтелектуальної власності (патенти, авторське право) виникли у країнах Західної Європи ще у XVII – XVIII ст. Так, у першому патентному законі, прийнятому в Англії у 1623 році, проголошувалося виключне право кожного творця технічної новації на монопольне користування вигодами від її застосування протягом 14 років. 2.3 Методи захисту прав інтелектуальної власності на міжнародному ринку В іншій країні треба дотримуватися інших правил. Коли операційна діяльність будь-якої компанії набуває міжнародного масштабу, власники бізнесу повинні хвилюватися не тільки про свої права, а й про те, як не порушити права щодо об'єктів інтелектуальної власності зарубіжних компаній. Залежно від юрисдикції діяльності, законодавство в конкретній правовій області може сильно відрізнятися, тому це питання вимагає особливо ретельного підходу. Існують різні методи та підходи до дій бізнесу на конкретному ринку. Проаналізувати ринок і сформувати стратегію. Авторське право - це продукт цивілізованого суспільства, але ж колись про нього взагалі ніхто не думав. При виході на міжнародний ринок насамперед необхідно провести патентне дослідження, щоб з'ясувати, з якими проблемами компанія може зіткнутися в конкретному регіоні при продажу конкретного продукту. Сучасні підприємства рідко мають в штаті фахівця, здатного провести повномасштабний аналіз, але зараз це не є проблемою: простіше і дешевше буде віддати таку роботу на аутсорсинг спеціалізованій фірмі. За результатами цього дослідження потрібно формувати стратегію щодо продукту в питанні захисту прав на інтелектуальну власність, коли власник буде знати про можливі ризики та шляхи їх мінімізації. Провести патентне дослідження. Деякі компанії задаються питанням: «Чи так необхідно реєструвати патенти і стежити за останніми новинами в своєму секторі?». Питання перестає бути актуальним після першого ж випадку так званого «інтелектуального шантажу». Рано чи пізно, досягнувши певного успіху, бізнес піддається нападкам конкурентів, і далеко не всі з них готові грати по-чесному. І в міжнародній, і в українській практиці, нерідко виникають випадки шантажу в сфері інтелектуальної власності. Схема досить проста: компанія-конкурент реєструє патент на давно відому і навіть широко використовувану технологію або промисловий зразок, отримує ліцензію і вимагає роялті за користування такою технологією або винаходом. Жертва такого шантажу стоїть перед нелегким вибором: погодитися платити гроші фактично ні за що або почати затяжний і дорогий процес. В Україні такий шантаж здійснити простіше, ніж у багатьох розвинених країнах, так як при реєстрації патенту немає обов'язкової експертизи на новизну моделі або зразка. Досить згадати гучний скандал 2011 року, коли якийсь О. Токмаков запатентував спосіб виготовлення пакетів для молочної продукції. Трохи пізніше на адреси тринадцяти підприємств молочної індустрії прийшли однакові листи від представника власника патенту. Жорсткі умови, виражені в листах, говорили: платіть роялті або ми подаємо позов до суду за незаконне використання ліцензованого винаходу.