Зразок роботи
Курсова робота присвячена дослідженню питання щодо правового регулювання норм робочого часу та часу відпочинку за законодавством України. Надано характеристику поняття та основних видів робочого часу, його режиму, часу відпочинку та відпусток. Було визначено основні положення їх врегулювання: кому надається відповідний час відпочину та роботи, за яких причин, на який термін, які бувають виключення, як регулюються ці питання з роботодавцем та законодавством. Норми нинішнього трудового законодавства були порівняні з нормами законопроекту нового Трудового кодексу України. Також зроблено аналіз порівняльної характеристики українського та міжнародного законодавства у даній сфері.
Ключові слова: робочий час, час відпочинку, трудовий кодекс, щорічна відпустка, режим робочого часу, Кодекс законів про працю, роботодавець.
Актуальність. Тема моєї роботи « Робочий час і час відпочинку» є досить актуальною та дискусійною. Конституцією України чітко визначено, що кожна особа має право на працю, яке включає в себе можливість заробляти собі на життя працею, яку особа вільно обирає або на яку вільно погоджується. Ця норма ввійшла в українське законодавство із Загальної декларації прав людини 1948 року. Вільне обрання праці та вільне погодження означає, що тільки сама людина має виключне право розпоряджатися своїми здібностями до творчої і продуктивної праці. Право вільно розпоряджатися своїми здібностями до праці означає також і право особи взагалі не займатися трудовою діяльністю. При цьому незайнятість особи не повинна розглядатися як підстава для притягнення її до будь-якого виду юридичної відповідальності.
Проте, саме праця є основою будь – якої людської діяльності. Лише завдяки праці люди можуть забезпечувати себе матеріальними благами та моральними потребами. Для того щоб мати ці блага, люди вступають у певні відносини з іншими людьми та організаціями з приводу виробництва і розподілу благ. Таким чином трудові правовідносини, тобто такі, які виникають між працівником і роботодавцем на підставі укладення між ними трудового договору з приводу використання найманої праці працівника. Але праця кожної особи буде ефективною тільки там і тоді, коли працівник матиме час не тільки для виконання своїх безпосередніх трудових обов'язків, але і час для відновлення працездатності, тобто час для відпочинку.
Трудове право в цілому, та саме зазначена конкретна тема викликають питання та правові спори як у звичайних громадян без юридичної освіти, так і у науковців безпосередньо у цій сфері. Адже праця та відпочинок є однією із важливих соціальних складових становища людини. Це дві основні складові життя людини, за винятком дитячих років. Праця повинна мати великий ступінь ефективності та чергуватися з відпочинком, адже людині необхідно відновлювати свої сили для кращої продуктивності праці.
Для написання цієї курсової роботи я використовувала джерела та праці українських та зарубіжних вчених - юристів у галузі трудового права. Так як дана тема є актуальною протягом усього розвитку громадянського правового суспільства, а з його розвитком виникають нові питання врегулювання трудових правовідносин, особливо з питань робочого часу та часу відпочинку, то ця тема має змістовну базу джерел та наукових робіт. Зокрема, цю тематику у своїх наукових роботах піднімали такі вчені як: Акопова Є., Барабаш А., Баранюк Ю., Башмаков В., Болотіна Н., Гаврилюк О., Гершанов Є., Гончаров Г., Єрьоменко В., Жернаков В., Чайкін А., Заржицький О., Пашков А., Прокопенко В., Сидоренко О., Реус О., Чанишева Г. та інші.
Магістр