Зразок роботи
ВСТУП
Торгівля людьми є однією з найжорстокіших форм порушення основ них прав та свобод людини у ХХІ столітті. Незалежно від виду експлуатаційної мети, торгівля людьми має тяжкі, а часом фатальні наслідки для постраждалих. У глобальному масштабі не існує жодної країни у світі, яка б мала імунітет до цієї категорії злочинів. Україна не є винятком, залишаючись однією з головних країн походження постраждалих від торгівлі людьми в Європі.
Злочин торгівлі людьми постійно еволюціонує услід за прагненнями злочинців отримати щонайвищі прибутки від експлуатації постраждалих та протистояти викликам, які становлять для них зусилля правоохоронних органів з протидії їх злочинній діяльності[ 5, с. 265].
Серед сучасних світових тенденцій торгівлі людьми необхідно зазначити те, що країни походження та транзиту стають країнами призначення, зростає внутрішня торгівля з сільської місцевості до міст, набувають все більшого поширення форми торгівлі людьми, не пов'язані з сексуальною експлуатацією, такі як трудова експлуатація та вилучення органів.
Торгівля людьми, посягаючи на такі природні права особи, як воля, честь та гідність, завдає шкоди як конкретній людині зокрема, так і суспільству в цілому. Проте практика боротьби із цим злочинним діянням в Україні залишається на низькому рівні[ 18, с.34]. Міжнародна організація з міграції на основі власного дослідження встановила, що за останні 25 років в нашій державі від торгівлі людьми постраждали понад 130 тисяч осіб. Причиною цього раніше можна було назвати недосконале законодавче формулювання статті, що передбачає кримінальну відповідальність за торгівлю людьми. Сьогодні ж чинною є редакція ст. 149, яка усунула притаманні попереднім редакціям недоліки.
Однак, у зв’язку із її прийняттям постає нова проблема – складність конструкції диспозиції, яка являє собою певне поєднання національного та міжнародного законодавства. Це призводить до того, що виникають труднощі під час встановлення юридичних ознак даного злочинного діяння, а також при його відмежуванні від суміжних складів злочинів.
Таким чином, очевидною є необхідність аналізу даного злочину і вироблення єдиного підходу до застосування ст. 149 КК.
Науково-теоретичні та практичні дослідження кримінально-правових питань кваліфікації торгівлі людьми здійснювало багато науковців, зокрема, М. Г. Вербенський [6], К. Б. Левченко[13], І. І. Митрофанов[14] , Є. Д. Скулиш, В. С. Філашкін , Т.М. Юденко та інші.
Мета роботи – здійснити комплексну кримінально-правову характеристику торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини, передбаченої ст. 149 КК України.
Об’єкт дослідження – суспільні відносини, пов’язані з протидією торгівлі людьми або іншій незаконній угоді щодо людини.
Предмет дослідження – кримінально-правова характеристика торгівлі людьми або іншої незаконної угоди щодо людини.
Методи дослідження. У процесі дослідження застосовувались наступні методи: діалектичний (вивчення юридичної природи кримінальної відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 149 КК України, як кримінально-правового явища, визначенні його ознак та структурних елементів; логіко-граматичний метод (встановлення змісту ряду понять, зокрема «торгівля людьми», «інша незаконна угода щодо людини», «переміщення» тощо).
Крім того, застосовувалися догматичний метод, логіко-юридичний та системно-структурний методи, метод системного аналізу, структурно-функціональний метод та ін.
Магістр