Зразок роботи
Актуальність дослідження. Одним із способів набуття права на житло є отримання його у спадщину. Крім того, на підставі спадкування у фізичних осіб може виникати право користування житлом за заповідальним відказом або сервітутом. Доводиться констатувати, що чинне законодавство України не відповідає сучасним потребам спадкування житла. Так, чинний Цивільний кодекс України (надалі – ЦК України) містить певні прогалини, зокрема, щодо визначення місця відкриття спадщини, способу прийняття спадщини, надання переважного права при поділі житла, отримання свідоцтва про право на спадщину, у складі якої є нерухомість. Крім того, ні Житловий кодекс УРСР, ні проект Житлового кодексу України не враховують передбачену цивільним законодавством можливість фізичних осіб набути право власності або право користування житлом за заповідальним відказом.
Окремо варто відзначити, що спори між спадкоємцями з приводу житла є однією з найпоширеніших категорій цивільних справ. При цьому судова практика в таких справах не завжди є однаковою. Вищевказаний стан вітчизняного законодавства та правозастосовної практики щодо спадкування житла обумовлює необхідність проведення наукових досліджень житлових прав у спадкових правовідносинах. І хоча дана проблематика вже неодноразово ставала предметом наукових пошуків, все ж таки залишається потреба визначити поняття спадкування житла, юридичну природу і особливості здійснення житлових прав у спадковому правонаступництві, дослідити правовідносини, що складають при набутті права користування житлом за заповідальним відказом та сервітутом.
Теоретичним підґрунтям дипломного дослідження стали праці вітчизняних та зарубіжних вчених-цивілістів: С. С. Алєксєєва, Б. С. Антимонова, Л. М. Баранової, В. І. Борисової, Л. К. Буркацького, В. В. Валах, А. В. Вишнякової, Д. М. Гєнкіна, А. О. Гелич, К. О. Граве, Л. Ю. Грудциної, М. К. Галянтича, О. В. Дзери, А. С. Довгерта, В. К. Дронікова, І. В. Жилінкової, Ю. О. Заіки, Н. В. Залюбовської, А. Г. Кравчук, О. О. Красавчикова, Н. С. Кузнєцової, О. Є. Кухарєва, І. М. Кучеренко, С. Н. Ландкофа, В. В. Луця, Р. А. Майданника, С. В. Мазуренко, І. Є. Манилова, Є. О. Мічуріна, П. С. Нікітюка, М. Е. Рахманкіної, З. В. Ромовської, Є. О. Рябоконя, А. П. Сергєєва, І. В. Спасибо-Фатєєвої, С. А. Степанова, Є. О. Суханова, Ю. К. Толстого, Є. І. Фурси, С. Я. Фурси, Є. О. Харитонова, Б. Б. Черепахіна, В. Ю. Чуйкової, Н. П. Шами , Я. М. Шевченко тощо.
Разом із тим відсутність дисертаційних та монографічних досліджень, присвячених житловим правам у спадкових правовідносинах, зумовлює необхідність проведення такого дослідження, що визначає актуальність і своєчасність цієї праці.
Мета і завдання дослідження. Метою дослідження є удосконалення механізму цивільно-правового регулювання спадкових відносин щодо житла та вирішення теоретичних і практичних проблем спадкування житла.
Для досягнення цієї мети в дослідженні були поставлені такі завдання:
– дослідити правовий зміст поняття «житло» як об’єкта спадкового правонаступництва;
– виявити вплив юридичної класифікації речей на особливості спадкування житла;
– визначити юридичні підстави набуття права на житло при спадкуванні за заповітом та за законом;
– проаналізувати способи прийняття житла у спадщину за законодавством України;
– з’ясувати зміст та особливості здійснення права на житлову нерухомість у складі спадщини;
– виокремити проблеми спадкування житла, що перебуває в процесі приватизації;
– провести аналіз досвіду зарубіжних держав щодо регулювання порядку спадкування житла;
– окреслити проблемні аспекти спадкування житла (нерухомості) іноземцями в Україні;
– розкрити особливості розгляду в суді справ про спадкування за позовом про визнання права власності на житло.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі виникнення та здійснення фізичними особами житлових прав у спадкових правовідносинах.
Предметом дослідження є правові акти України та деяких зарубіжних держав, які регулюють спадкові правовідносини та закріплюють житлові права, практика їх застосування, а також наукові погляди, концепції та ідеї вітчизняних і зарубіжних вчених на житлові права у спадкових правовідносинах.
Методи дослідження. У дослідженні використано дві групи методів наукового пізнання: загальнонаукові (історичний, діалектичний, системний, формально-логічний, емпіричний, структурно-функціональний) та спеціальні (порівняльно-правовий, метод тлумачення правових норм). Все це дало змогу всебічно проаналізувати правовий зміст особливостей спадкування житла за законодавством України та зарубіжних державах, визначити ефективність законодавства в галузі спадкування житла, юридичну природу інституту спадкування житла як юридичної категорії та здійснити прогноз основних напрямів подальшого вдосконалення законодавства у цій сфері.
Наукова новизна та практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що:
1. вперше сформульовано поняття «спадкування житлових прав», під якими слід розуміти перехід від спадкодавця до спадкоємців в порядку правонаступництва права власності на житло, прав та обов’язків на житло, які виникли у спадкодавця з укладених ним договорів і набуття встановленого у заповіті права користування житлом;
2. запропоновано встановити, що прийняття будь-яким спадкоємцем спадщини, у складі якої є житлові права, може здійснюватись виключно шляхом подання нотаріусу заяви про прийняття спадщини;
3) обґрунтовано доцільність при поділі спадщини між спадкоємцями надати особам, які мали разом із спадкодавцем на праві спільної власності житло, і є спадкоємцями, переважне право на виділ їм частки спадкодавця у праві власності на таке житло;
4) удосконалено практичний механізм реалізації прав та обов’язків спадкоємців при спадкуванні за законом, який визначається аргументація необхідності зміною заміни місцями третьої (рідні дядько та тітка спадкодавця) та четвертої (особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менше як п’ять років до часу відкриття спадщини) черги спадкоємців за законом за критерієм приналежності відповідних спадкоємців до сім’ї спадкодавця;
5) удосконалено поняття «заповіту», під яким пропонується розуміти реалізацію особистої заповідальної правосуб’єктності заповідачем на випадок своєї смерті, що передбачає перехід прав та обов’язків, які належать йому та можуть належати у майбутньому;
6) обґрунтування необхідності здійснювати обов’язкову державну реєстрацію права користування нерухомим майном, що виникає на підставі заповідального відказу.
Структура роботи: робота складається зі вступу, 3- х розділів, що містять 9 підрозділів, висновків та списку використаних джерел. Загальний обсяг роботи складає 133 сторінок.
Магістр