Зразок роботи
1.2 Види договору зберігання
Класифікувати договір зберігання у цивільному праві можна за різними критеріями, а саме:
1. Залежно від моменту виникнення прав і обов'язків у сторін договору: може бути як реальний, так і консенсуальний.
2. Залежно від характеру розподілу прав і обов'язків між учасниками угоди: може бути як односторонній, так і багатосторонній.
3. З урахуванням наявності або відсутності еквівалентності відносин: договір зберігання може бути як відплатний, так і безвідплатний.
4. За ступенем юридичної завершеності: остаточний.
5. Залежно від значення договору для задоволення приватних чи суспільних інтересів: може бути як звичайний, так і публічний договір.
6. Залежно від цілей укладення: договір про надання послуг (у даному випадку послуги зберігання).
Далі більш детально, щодо вищевказаних видів договору зберігання.
1. Найбільш вживаним є реальний договір зберігання, адже він вважається укладеним і набирає чинності з моменту передачі зберігачу речі на зберігання, а не з часу досягнення про це згоди. Даний вид договору має місце, наприклад, при здачі майна в камеру схову на вокзалі.
У той же час діючий ЦК України передбачає можливість укладення й консенсуального договору зберігання. У випадках, коли сторони визначають можливість передачі речей на зберігання після укладення договору, тобто у майбутньому. Зокрема необхідною умовою даного виду договору зберігання є те, що послуги по забезпеченню зберігання чужих речей здійснює суб'єкт підприємницької діяльності, тобто професійний зберігач.
Вичерпного переліку професійних зберігачів ЦК України та інші акти цивільного законодавства не містять, у зв'язку з чим таким зберігачем може вважатись будь-який суб'єкт господарювання, який має достатній обсяг дієздатності, і його діяльність по зберіганню не суперечить нормам законодавства, цілям його діяльності, положенням установчих документів.
Отже, договір зберігання реальний, якщо він набирає чинності з моменту передачі речі, і консенсуальний, якщо права і обов'язки сторін виникають з досягненням угоди.
2. Даний договір може бути одностороннім чи багатостороннім. У односторонньому договорі одна із сторін має тільки права, а інша - тільки обов'язки. Так, наприклад, реальний, безвідплатний договір зберігання є одностороннім, адже обов'язок повернути річ, що була предметом зберігання, виникає лише у зберігача, а на поклажедавця не покладається зустрічних обов'язків по відношенню до зберігача.
Багатосторонні договори завжди породжують права і обов'язки для кожного з учасників. Ось реальний і відплатний договір зберігання буде двостороннім. Наприклад, зберігач зобов'язується зберігати отриману річ, але має право вимагати сплати за свої послуги; у свою чергу поклажодавець зобов'язаний сплатити вартість послуг, але має право вимагати повернення йому речі. Що ж стосується консенсуального договору, то він також є двостороннім.
3. Відповідно до ст. 946 ЦК України, що містить відповідні положення договір зберігання може бути як відплатний, так і безвідплатний, адже чітко визначеного вичерпного переліку не визначено. Проте стаття закріплює, що за загальним правилом договір зберігання вважається оплатним, якщо інше не встановлено договором або установчим документом юридичної особи.
Договір, умови якого не містять домовленості сторін щодо оплати послуг зберігача, найчастіше укладається між фізичними особами у межах відносин, що не є підприємницькими, наприклад, мова йде про короткострокове зберігання майна у гардеробі організацій, камері схову будинків відпочинку, санаторіїв.
Щодо оплатного виду, то договір зберігання може стати таким у відносинах між громадянами, якщо при укладенні договору сторони це обумовлюють, а також у межах підприємницьких відносин (наприклад, підприємства-холодильники, ломбарди).
4. За ступенем юридичної завершеності можна виокремити договори попередні та остаточні. Саме до останніх і належить договір зберігання. Остаточні договори безпосередньо породжують права та обов'язки сторін щодо виконання робіт, надання послуг, передачі майна. Переважне число договорів має саме такий характер.
5. В залежності від того які інтереси суспільні чи приватні будуть задоволені, розрізняють звичайний чи публічний договори.
Що ж до публічного договору зберігання, то законодавчо його існування закріплено лише у тому разі, коли зберігання речей здійснюється суб'єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування.
Тобто публічним є договір, за яким одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок надавати послугу кожному, хто звернеться до неї. Умови публічного договору є однаковими для всіх споживачів. Підприємець не може відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливості для надання послуги.
Що стосується шостого пункту мого списку видів договорів зберігання, то я вважаю, що він не потребує більш детального дослідження, адже залежно від цілей укладення договір зберігання, однозначно буде договором про надання послуг.
Окремої уваги заслуговує стаття 941 ЦК України про зберігання речей, визначених родовими ознаками, у якій йде мова про те, що[за згодою поклажодавця зберігач має право змішати речі одного роду та однієї якості, які передані на зберігання] .
У науковій літературі таке зберігання, тобто зберігання речей, визначених родовими ознаками, прийнято називати іррегулярним зберіганням. Застосування даного типу зберігання передбачається договором зберігання, і встановлюється лише відносно родових речей, тобто коли речі одного поклажодавця змішуються з речами інших та речами зберігача, і після закінчення строку зберігання кожному з них передається обумовлена сторонами кількість речей того ж роду й якості. Наприклад, такі відносини найчастіше застосовуються при зберіганні на елеваторах, у холодильниках, овочесховищах загального користування.
Що до прав власності на речі під час такого зберігання, то при зберіганні речей із правом розпорядження ними власником вважається зберігач. Це спеціальний випадок загальної часткової власності поклажодавців зі знеособленням їхньої частки.
Магістр