Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність проблеми. Одним з центральних інститутів господарського судочинства є інститут доказування, стан якого суттєво впливає на виконання господарськими судами основної функції – захисту прав суб’єктів господарювання. В умовах відкритості суспільства і змагальності господарського процесу значимість доказування важко переоцінити. Пов'язані з процесом доказування питання збирання, надання і дослідження доказів набувають надзвичайної ваги у конкретних судових спорах, оскільки безпосередньо процес доказування визначає результат судового розгляду спору.
Розвиток суспільних відносин зумовлює необхідність оновлення норм господарського процесуального закону з метою збереження ролі та значення господарських судів у вітчизняному правосудді, створення умов для подальшого належного ступеня захисту прав та інтересів учасників господарських правовідносин, покращення інвестиційного клімату в Україні та інше.
З 15.12.2017 р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 р. № 2147-VIII, яким було внесено суттєві зміни щодо засобів доказування у господарському судочинстві.
Зокрема, аналіз ГПК свідчить, що в господарському судочинстві інститут доказування набуває нового змісту: з’являються нові засоби доказування, а саме такими засобами будуть письмові докази, речові докази, електронні докази, висновки експертів та показання свідків, а також змінюються правила щодо їх належності та допустимості. Крім того, інститут доказування визначає змагальну модель господарського судочинства, а отже дає уявлення про межі втручання суду в процес доказування.
З огляду на те, що вказаним Законом було внесено істотні зміни щодо регулювання інституту доказування, а також запроваджено нові засоби доказування, які у господарському процесі вітчизняними законодавцями раніше не бралися до уваги, важливим завданням постає дослідження правового статусу таких новел та їхньої ролі під час вирішення спорів господарськими судами.
Мета дослідження. Метою даної роботи є з’ясування правової природи судового доказування, визначення поняття та предмету доказування у господарському процесі, класифікації та специфіки засобів доказування саме у господарському процесі, аналіз новел інституту доказування, а також виявлення можливих недоліків окремих засобів доказування.
Виходячи з вищезазначеного, пропонується вирішення наступних завдань:
• визначити правову природу, поняття та сутність інституту доказування;
• визначити і обґрунтувати предмет доказування в господарському процесі;
• охарактеризувати види засобів доказування та сутність кожного засобу доказування у господарському процесі, а також проблеми їх застосування;
• визначити місце засобів доказування у процесі розгляду господарських спорів;
• виявити різницю між правовим регулюванням засобів доказування у редакціях Господарського процесуального кодексу України до і після 15.12.2017 року.
Об’єктом дослідження курсової роботи є відносини, що виникають у процесі доказування в господарському суді із застосування відповідних засобів доказування.
Предмет дослідження становлять засоби доказування як способи пізнання в процесі розгляду господарських спорів, їх характерні особливості, специфіка, а також найважливіші проблеми окремих видів засобів доказування у господарському процесі.
Методологічна база даної роботи включає загальнонаукові й спеціальні методи. У процесі дослідження використовувалися наступні методи наукового пізнання: історичний, діалектичний, порівняльно-правовий, логічний, формально-логічний та метод аналізу.
Так, діалектичний та історичний методи використані в роботі для дослідження розвитку та становлення інституту доказування. Через призму порівняльно-правового та логічного методів аналізуються наукові позиції і погляди українських та зарубіжних учених щодо засобів доказування у господарському процесі та регулювання відносин, пов’язаних із процесом доказування. Шляхом застосування формально-логічного методу і методу аналізу досліджений сучасний стан законодавства щодо доказування у господарському процесі. У плані порівняльного дослідження здійснюється аналіз нової редакції Господарського процесуального кодексу України, що набула чинності 15.12.2017 року та редакції Господарського процесуального кодексу України 2001 року.
РОЗДІЛ. І. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ІНСТИТУТУ ДОКАЗУВАННЯ У ГОСПОДАРСЬКОМУ ПРОЦЕСІ
1.1. Історія становлення інституту доказування
Історичний аспект розвитку доказового права і процесу доказування є складною і цікавою проблемою. Саме формування і розвиток доказування у його історичній ретроспективі є актуальним питанням доказового права і державних інституцій різних історичних періодів вітчизняної і світової теорії права. Важливим аспектом цієї проблеми є розвиток правових норм під час перехідних етапів під тиском різних чинників.
Сучасний процес доказування був сформований у результаті тривалого історичного розвитку. Його стан у наш час є підсумком усієї еволюції доказового права. Історичний аналіз дає змогу оцінити концепції, які пропонувались у сфері доказування та надає можливість отримати позитивний досвід для формування більш ефективного та демократичного судового процесу.
Розвиток доказового права у сфері господарського судочинства збігається з періодами розвитку доказового права цивільного судочинства, оскільки за весь час існування арбітражу його діяльність (зокрема доказова) вивчалася в межах науки цивільного процесуального права.
Магістр