Договір транспортного експедирування (ID:228810)

Вступ Актуальність теми. Важливим елементом сучасної економіки України є транспортна система, розвиток якої неможливий без вирішення проблем сумісності національних транспортних систем та вдосконалення правового регулювання транспортного процесу. Розвиток ринкових відносин, прискорення господарського обороту, розподіл праці вимагають наявності якісних транспортно-експедиторських послуг, однією з умов надання яких є їх чітка правова регламентація. Важливість наукового дослідження значення та ролі договору транспортного експедирування зумовлена процесами інтеграції нашої держави до європейського та світового співтовариства, вступу України до СОТ та розширенням господарських зв’язків. Успішність цього процесу не в останню чергу залежить від того, наскільки цивільне законодавство України відповідатиме сучасним тенденціям розвитку договірного права, зокрема в частині регламентації відносин транспортного експедирування. На національному рівні дослідження договору транспортного експедирування відображені в публікаціях О. С. Кужко , І. А. Діковської, Є. В. Додіна, Н. В. Троцюк, Н. С. Золотникової, В. В. Луця, М. Л. Луцик та ін. Метою роботи є з’ясування сутності та значення договору транспортного експедирування в сучасних умовах, визначення його ознак і особливостей, за підсумками теоретичного аналізу зобов’язань, що виникають у процесі укладання, зміни або припинення договору транспортного експедирування, а також відповідальності за його порушення. Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі основні завдання: – проаналізувати чинне українське законодавство, яке регулює договір транспортного експедирування; – дослідити природу договору транспортного експедирування, його місце в системі зобов’язань; – сформулювати поняття договору транспортного експедирування, його предмет, зміст; – здійснити аналіз динаміки транспортно-експедиторських відносин, проаналізувати права та обов’язки, а також відповідальність сторін за договором транспортного експедирування. Об’єктом дослідження є транспортно-експедиторська послуга та правовідносини, що виникають у зв’язку з її наданням. Предметом є наукові погляди, ідеї, концепції і теорії, нормативно-правові акти та практика їх застосування, зарубіжне законодавство щодо договору транспортного експедирування. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження є діалектичний метод із системно-функціональним підходом до аналізу досліджуваних явищ. Це дозволило розглянути договір транспортного експедирування як елемент правової системи, що перебуває в процесі постійного розвитку, і визначити його місце в системі цивільно-правових зобов’язань. У рамках зазначеного методологічного підходу використано також формально-логічний метод, за допомогою якого досліджувалося законодавство щодо договору транспортного експедирування, практика його застосування; історичний метод, що дозволило дослідити специфіку експедирування в конкретних історичних умовах, динаміку його розвитку; метод порівняльного аналізу, за допомогою якого порівнювалися поняття і юридична природа договору транспортного експедирування, умови виникнення, зміни, припинення зазначеного зобов’язання, суб’єктний склад відповідних правовідносин. 1. Договір транспортного експедирування як різновид договору перевезення 1.1. Поняття та правова природа договору транспортного експедирування Правова природа транспортного експедирування була предметом обговорення радянських учених-цивілістів протягом довгого часу. Найбільш бурхливі дискусії про природу договору транспортної експедиції відбувалися в 70-ті роки. Деякі автори не згодні були із включенням договору транспортної експедиції до поняття транспортних договорів. Договору транспортної експедиції традиційно відводилася вузька допоміжна роль у перевезенні вантажів. Інакше й не могло бути, оскільки функцією транспорту було не стільки регулювання цивільного обороту, скільки раціоналізація розподілу матеріальних цінностей в умовах планової економіки. Хоча номінально транспортне право і належало до сфери цивілістики, фактично регулювання мало скоріше адміністративний характер [12]. Незважаючи на відмінності у поглядах вчених, радянська правова доктрина була одноголосна в тому, що договір експедиції істотно відрізняється від договору перевезення рядом ознак, зокрема: консенсуальною природою цього договору, допоміжним характером експедиції стосовно перевезення, посередницькою сутністю цього типу договору тощо. На практиці операції з перевезення й експедиції були чітко розмежовані. Експедитор не міг бути визнаний перевізником за жодних умов.