Зразок роботи
Вступ
Актуальність теми. Для людей похилого віку та інвалідів майже завжди є актуальним питання їх матеріального забезпечення, у той час як молоді, зазвичай, суттєве значення має проблема поліпшення житлових умов. Хоч і за чинним ЦК передбачено, що в договорі довічного утримання відчужувачем можуть бути будь-які фізичні особи, незалежно від віку та здоров`я, але практика показує, що найчастіше це люди, які потребують догляду.
Тому актуальність даного дослідження в тому, що договір довічного утримання (догляду) займає досить важливе значення у практичному житті. Здійснення цього правочину, дозволяє: з одного боку – матеріально забезпечити існування відчужувача, а з іншого – надає кращу можливість набувачу отримати у власність нерухоме чи цінне рухоме майно, так як оплатність в даному випадку носить триваючий і алеаторний характер. Аналіз даного питання показує, що останнім часом збільшилась кількість спорів пов’язаних з виконанням договору довічного утримання. Для вирішення даної проблеми потрібно детально вивчити юридичну природу та сутність цього інституту, які потребують свого теоретичного обґрунтування та законодавчого вирішення.
Метою роботи є з'ясування поняття, сутності та значення договору довічного утримання в сучасних умовах, особливостей визначення предмета та суб'єктного складу договору, місце в системі цивільного права України, а також особливостей укладення, здійснення, зміни, розірвання та припинення договору довічного утримання (догляду).
Для досягнення поставленої мети були сформульовані такі основні завдання:
– проаналізувати чинне українське законодавство, яке регулює договір довічного утримання;
– дослідити природу договору довічного утримання, його місце в системі зобов’язань;
– сформулювати поняття договору довічного утримання, його предмет та зміст;
– здійснити аналіз динаміки відносин довічного утримання, проаналізувати права та обов’язки, а також відповідальність сторін за договором транспортного експедирування;
– розглянути проблемні питання договору довічного утримання, сформулювати шляхи їх подолання.
Об’єктом дослідження є суспільні відносини щодо укладення, особливостей форми, припинення та розірвання договору довічного утримання.
Предметом дослідження є законодавство, що регулює інститут довічного утримання, праці науковців щодо даної теми, судова практика по справах щодо припинення та розірвання договору довічного утримання, зокрема, договір довічного утримання з його змістом та притаманними лише йому рисами.
Методологічною основою роботи є діалектичний, системно-структурний, порівняльно-правовий, формально-логічний, компаративний та інші методи наукового пізнання.
Теоретичну базу дослідження склали праці В. Маслова, Г. Амфітеатрова, М. Бару, О. В. Дзери, Д. В. Бобрової, А. С. Довгерт, М. І. Панченко, І. А. Безклубого та інших авторів.
1. Поняття та умови договору довічного утримання (догляду)
Згідно з Цивільним кодексом Української РСР 1963 року, за договором довічного утримання одна сторона, що була непрацездатною особою за віком або станом здоров’я (відчужувач), передавала у власність другій стороні (набувачеві майна) будинок або частину його, взамін чого набувач майна зобов’язувався надавати відчужувачеві довічно матеріальне забезпечення в натурі у вигляді житла, харчування, догляду і необхідної допомоги.
В цілому, аналізуючи норми Цивільного кодексу УРСР 1963 року, слід зазначити, що вони далеко не досконало регулювали інститут довічного утримання (це проявлялось в обмеженні суб’єктного складу, відчужуватись міг тільки жилий будинок чи його частина тощо). Дані обставини, а також зміна соціально економічних і політичних умов на початку 90-их років ХХ століття, призвели до потреби реформування договору довічного утримання.
Сьогодні договору довічного утримання присвячено главу 57 ЦК України. За договором довічного утримання одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК).
Магістр