Зразок роботи
РОЗДІЛ 1 ЗАГАЛЬНОПРАВОВА ХАРАКТЕРИСТИКА СУБ’ЄКТУ ЗЛОЧИНУ
1.1 Поняття суб’єкта злочину та основні ознаки
Кримінальний кодекс України передбачає, що суб'єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу може наставати кримінальна відповідальність (ч. 1 ст. 18 КК України)[1].
Поняття «суб'єкт злочину» одне із найголовніших понять кримінально-правової науки, яке досліджувалося і було висвітлене у працях дореволюційних вчених, видатних юристів, проте дослідження суб’єкту злочину триває і дотепер. Однак, вчені світу не визначили сталої моделі поняття «суб'єкт злочину», попри великий проміжок еволюції наукових та теоретичних знань.
Поняття «суб'єкт злочину» пройшло тривалий шлях еволюції. Раніше під поняттям суб’єкт розглядали не тільки людину, а й тварин і навіть неживих предметів. Лише шляхом досліджень вчені дійшли спільної згоди, що до суб’єкту злочину можуть відноситися лише люди.
Ще М.С. Таганцев писав: «...в юридичному розумінні фізична особа може бути суб’єктом злочину, коли вона характеризується сукупністю біологічних ознак, які визначають її осудність чи неосудність» [2, с.78].
Відомі вчені Н.С. Лейкіна й Н.П. Грабовська розглядали як суб'єкта злочину фізичну, осудну особа, яка досягла певного віку [3, с.56]. Вірно зазначивши необхідність наявності в суб’єкта злочину ознак, які його характеризують:
1. Осудність;
2. Вік з досягненням якого особа відповідає за свої кримінальні вчинки.
На думку окремих вчених, суб'єктом злочину в кримінальному праві є фізична особа, яка вчинила передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння і яка характеризується визначеними в законі ознаками [4, с.87].
Ще одне актуальне визначення дає вчений С.В. Бородін: «суб'єктом злочини може бути не будь-яка особа, а тільки та, яка відповідно до кримінального закону характеризується певними ознаками [5, с.67].
Вище зазначеними ознаками є вік кримінальної відповідальності, осудність і це обов’язково має бути фізична особа. Дійсно, адже, суб'єктом злочину може бути лише та фізична особа, яка володіє визначеними ознаками і вчинила суспільно небезпечне діяння.
Н.Ф. Кузнєцова і Ю.М. Ткачевський визначають суб'єктом злочину особу, яка вчинила умисне чи необережне суспільно небезпечне діяння, передбачене кримінальним законом, яка досягла встановленого віку, осудна, а в окремих випадках наділена спеціальними ознаками, які зазначені у відповідній нормі [6, с.69]. Одним головних недоліків даного визначення є те, що воно зачіпає характерні ознаки уже суб’єктивної сторони складу злочину.
Суб’єктом злочину, за визначенням П.С. Матишевського, вважається фізична особа, яка вчинила заборонене кримінальним законодавством діяння у віці, з якого може настати кримінальна відповідальність, і яка усвідомлювала суспільну небезпечність такого діяння і керувала ним [7, с.123].
Такої ж самої думки висловленої П.С. Матишевським притримуються В.Я. Тацій, М.Й. Коржанський та інші автори [8, с.67; 4, с.79].
Проте, більш повноцінним визначенням поняття «суб’єкт злочину» можна визначити це - фізична осудна або визнану в установленому законом порядку обмежено осудною особу, яка вчинила заборонене кримінальним законодавством діяння у віці, з якого відповідно до КК України може наставати кримінальна відповідальність.
Магістр